ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 847
Творів: 12966
Рецензій: 20341

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

ПРАВДИВА ІСТОРІЯ ПРО ВОВКА КРИВОЛАПКА ТА БРАТІВ-КАБАНІВ

© Володимир ЧИТАЙ, 29-09-2008
1. Кривий

Народилося у вовчиці з Дикого лісу кільканадцять дітлахів. Усі маленькі, сліпенькі, пищать, до мами горнуться, цицьку шукають. Вовчиця радісно на них споглядає, усіх облизує теплим язиком, запах їх запам‘ятовує. Новонароджені стараються, молоко ссуть.
Час іде, ростуть вовченята, граються, сили набираються. А один не грається. Навіть не ходить, не те, що б гратися. Лежить і на лапи звестися не може. Спочатку думали, що лінивий. Та одного разу підійшла до нього вовчиця, обдивилася уважно. Аж бачить, коли вовченя на лапи зводиться, вони з колін випадають. Наче й колін немає.
- Ой, бідолашний... – зажурилася мама. – Що ж це за кара така?
Тут і батько-вовк Костогриз, підійшов, ватажок зграї. Подивився на малого й питає:
- Що з ним таке?
- Біда! З лапами щось. Не може підвестися.  
- Не журися! Як не встане, значить така його доля. – рикнув Костогриз. - Збирайся, завтра вирушаємо в похід.
Покликала вовчиця лікаря. Той подивився, головою похитав, поцмокав і каже:
- Дисплазія певно. Це не лікується.
На ранок вовки стали збиратися. Час вирушати. Вовчиця йде, а поряд із нею вовчата маленькі плентаються. Лиш хворенький з живота на спину качається, на лапи звестися хоче, але нічого в нього не виходить. Не тримають лапи. Узяла вовчиця його в зуби й несе.
- Покинь його! – наказує їй Костогриз. - Не буде з нього справжнього вовка. Кривий він вродився, то кривим і помре. Лиш об‘їдати нас буде.
Що мала робити вовчиця... Серце їй надривалося, але мусила підкоритися. У вовків вожак над усіма владу має: що накаже, те й роблять. А як хто не зробить, то й загризти може.
Поклала вовчиця кривенького на сиру землю попід дубом, гілки якого схилялися донизу, і пішла далі за зграєю, не оглядаючись. А вовченя залишилося саме.

Продовження читайте в Читальні слоника Дзвоника.

02 травня 2008р.



Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

підтримую Миколу

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Олексій Тимошенко, 06-10-2008

Речення на вибір...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ЯВОРІВСЬЬКИЙ, 03-10-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© , 02-10-2008

Полемічні питання

На цю рецензію користувачі залишили 10 відгуків
© Микола Цибенко, 01-10-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.010470867157 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif