

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	847
Творів:	12967
Рецензій:	20341

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Життя

Вона в мене закохалась

© В:тал:й, 25-09-2008
ВІТЕР "Східно-Західний", ПОРИВЧАСТИЙ 7-12 м/с. УКРАЇНА. КИЇВ. РАНОК. НЕДІЛЯ. 6:27. ДЗВІНОК НА СТАЦІОНАРНИЙ ТЕЛЕФОН. - аллло... - почувся сонний голос, змішаний із солодким сном. - вона в мене закохалась! - радісно пролунало на тому боці трубки - шооо? - не радісно пролунало на тому боці трубки, але не тому шо перше - вона в мене закохалась! - і ще більш-радісно пролунало на тому боці трубки, на тому, що з самого початку - хтооо? - во - на! - хто, вона? - із не цікавістю запитав голос, наголосивши на слові "вона" - "НУВОНА" - Іііірка! - пролунало нечленороздільно - яка Ірка? - ну Ііііііірка! - яка, в сраці, Ірка? Нічненко? - нє! - Мала? - та не така вже й мала... - не ростом - прізвищем - МАЛА? - аааа-нє! - яка, в сраці, Ірка? - із деякою роздратованістю запиталося - ну Ірка, з моєї нової роботи. - а це хто дзвоне? - а, ЦЕее, хто? - Аня - Аня!? яка Аня... - а Пашка де? І чого ти трубку береш? - А тобі яке діло? Зараз покличу. - пролунало невдоволено. Почулося як з того боку Аня розбудила Пашку: - Вставай, то тебе - штрикаючи в бік ліктем промовила дівчина - аа... шо? - ще в напів-сні промовив Пашка. - бери, тебе до телефону - передаючи телефонну трубку, Аня, накрилася ковдрою з головою - хто то? - байдужо запитав він - "аязнаю" - пролунало десь із-під ковдри. Пашка протягуючи голос алокнув: - алллло..... - Пашка? - відповів додзвонювач - ну... - відповів Пашка додзвонювачу - Пашка, вона в мене закохалась! - хто в тебе закохався в 6:30 ранку, в неділю? - Іііірка! - з роботи? - із догадкою промовив Пашка. Сів на ліжко. - ага! - хвалькувато-пишаюче сказав не Пашка і не Аня. - з чого ти взяв. Ти ж лише тиждень на роботі... - ну, коротше, я йду "коли-то-такий" а вона йде мені на зустріч. І така: "Прівєт!", усміхнулася і пішла далі. - і шо? це значить шо закохалася? - та ти би бачив як вона на мене подивилася коли сказала "Прівєт"! це ж видно! - і це все? ти з цього зробив висновок, що вона в тебе закохалася? - блін, та куча таких всяких нюансів... - які, наприклад? - ну коротше, "коли-то-такий" йду ксерити там документи якісь... бачу вона стоїть - робить ксерокопії. І тут в неї папір закінчується. вона така "ой! папір закінчився, ти не позичиш мені пару листочків?"... що ти на це скажеш? - чесно кажучи, не вбачаю тут ніякого кохання... - чого! в неї! закінчився папір.... якраз тоді... "колияпідішов"!? - а? - може в неї прооосто закінчився папір. І тут підійшов ти... - я щось ніколи не бачив, щоб в неї закінчувався папір, коли хтось інший підходив... - так шо в неї кожного разу закінчується папір коли ти підходиш? - нє... ну я не знаю.... я ж там лише тиждень працюю... - дай тобі Боже, хоч "рєдко, хоть в нідєльку раз" мізків побільше.... - слухай далі! коротше "коли-то-такий" сиджу шось там працюю, там в мене документи шось не сходяться. А ше пред тим начальник попросив там зробити одну штуку - там графік домалювати, бо має приїхати якась комісія... - ближче до діла - ближче до тіла... - "підквапив" Пашко - ну коротше, я зробив ті документи, діло не в тому... і сиджу, думаю - поп’ю кави. Тут відкриваю шухляду - а в мене кави немає. ну думаю -" най би тобі шлях і шлюх!" - нема кави. Я такий питаю: "а в когось є кава?" Тишина - як в собаки в буді. В кабінеті 10 чоловік. ну тут я розвертаюся і такий кажу до цієї Іри "Іра, а в тебе є трішки кави, бо в мене тут закінчилася, а йти в магазин ніколи, бо зараз куча роботи". А вона така - "Так, звичайно" і достає із шухляди - червону пачку кави. і так каже з усмішкою "на". - гиии - це ж прикинь - ніііхто мені не дав кави. Тільки вона. Ще так народ на неї подивився - побачили зразу що вона закохалася в мене. То ж збоку ще краще видно... - під час розповіді на тому боці трубки було явно чути Пашки сміх, який майже виходило стримувати йому. - блін, дядьку, ти собі гонеш! з такої дурниці роздути прям до кохання... - решта слів пролунало повз-трубку до ковдри, а точніше до Ані - чуєш каже шо дівчина закохалася в нього бо позичила йому каву із червоної пачки! - блін, та я тобі реально кажу що вона в мене закохалася. ти якийсь дивний... - то, Я, дивний!? то, ТИ, дивний. коротше потім поговорим. я тут хочу спати... - та так... знаю як ти хочеш спати... зараз будеш "грати" свою Аню... ладно, всьо, пака... Ані привіт... і голоску її "тоненькому" та "ніжному"... - Та то спросоння... пака... - посміхнувся Пашка і поставив трубку. Далі він почав лоскотати, як Король Лоскотун, під ковдрою Аню. - Так шо то за Іра в нього закохалася. І хто він такий? - та то мій друг... смішний такий чудак - в нього фантазія інколи така бурна - раз "коли-то-такий" приходе до мене і каже... шось в мене така чуйка, що я цього року одружуся... - гиии - і шо - одружився? - та ше поки що нє... ну в принципі ше рік цей не пройшов... - а ми, коли, зробимо сімю? - кх-кх-кх - закашлявся Пашко - поспішиш людей насмішиш - давай зараз про це не будемо. - а колииии? - піііізнііііше - із хитрою посмішкою приблизився Паша до Ані. Детальніший розвиток наступних їхніх подій читайте у спеціальному випуску "Як і через що Паша і Аня стали сім’єю" А, поки що, через тиждень. ВІТЕР "Північно-Західний", 7-13 м/с УКРАЇНА. КИЇВ. РАНОК. НЕДІЛЯ. 5:57. ДЗВІНОК НА СТАЦІОНАРНИЙ ТЕЛЕФОН. - аллло... - почувся найбільш сонний голос, змішаний із сном. - Алло! Це Анька, чи Пашка? - бадьорий і радісний голосок пролунав у трубку. - Аня. Зараз Паші дам трубку. Паша - на тебе... твій ранковий друг - причому "ранковий друг" пролунало із деякою роздратованісю. - аааааааа - пронив Пашка в телефонну трубку. - Алло! Пашка-Пташка? Це до Вас телефонує Ваш друг. - із радісною запльованістю промовилося - шо ти хочеш в шість ранку - це речення було сказане з дещо більш критично-нецензурним змістом, який би не хотілося передавати. Але думаю, кожен зможе додати правильні слова, якщо уявить, що хтось до нього телефонує в 5:58 ранку - в недільку. - вона мене не кохає - із дзеркально-протилежним голосом пролунало в трубку - вав! як ти догадався - із стабільністю сказав Пашка - ну.. ТА Я ЖАРТУЮ! Ми кохаємо один-одного! Коротше ти будеш моїм старшим дружбою? - кииим? - проснувся Пашка-Пташка в одну мить - СТАРШИМ ДРУЖБОЮ - це що жарт такий? ти в своєму розумі? - аааа - дядько, я одружуюся!!! - феєрично із максимальоною задоволеністю і празникуватістю вигукнув додзвонювач - та ти не одружуєшся - ти просто йо.. - ти просто з глузду зїхав! на кому - на тій своїй Ірі? - ага! - на тій, ксерокопійній - кавуподаючій Ірі? - ага! - бо вона в тебе закохалася? - ага! І я в неї також! - ти в своєму розумі - чи тобі щось пороблено? чи ти ще, бл.. чи ти ще бл... чи ти ще блін не проснувся? - та нє ріально! - а що на цей раз - вона тобі сказала "Прівєт" і підстрибнула? чи вона принесла бумаги ксерокопійні і сказала що була тобі винна? чи може ще раз позичила тобі кави? ти шо повністю ідіот - чи ти притворяєшся? ти другий тиждень на роботі. - роздратовано стурбований голос Паші розбудив, вже наново "заснуту" Анічку. - та нє... просто "коли-то-такий" йду... а вона так сміється і тортик мені дає. Ну я швиденько побіг якусь квіточку купив. Прийшов до неї... поцілував її у щічку... а вона в неї така ніжна, така ніжна як то є такий ніжний колір світеру... ну я не знаю... така вона ніжка, що таке враження що розтане під поцілунком... а її очі... вони такі глибокі - такі глибокі - як криниця в тебе в селі? - саркастично засміявся Пашка - ну такі як Маріанський жолуб... може навіть трохи глибші.. десь так на кілометра 2... глибші... - але ж тортик це не привід одружуватися... - намагався стримати себе від роздратованості промовив вже не сонний Павло - вона ж всюди біля мене... і я тепер біля неї... - так вона ж працює з тобою. - нєаа... - в смислі "нєа". Це не та Іра з роботи? чи це вже якась Свєта, яка включила кондиціонер "якраз для тебе", коли тобі було спекотно? - та нє, ця Іра, вона з роботи, але я не казав що вона працює з нами. Вона взагалі не із моєї фірми і не з фірми клієнтів - вона просто побачила мене... і пішла за мною - бо я її доля - це любов з першого погляду - так чекай-чекай - ти ж казав що вона тобі із шухляди каву дістала в червоній пачці - значить то її "шухлядя"? - у хвилюванні неправильно вимовивши слово "шухляда" виясняв Паша - нєееее - то взагалі якась інша шухляда. Блін ти бачу нічого не зрозумів. Я тобі все розкажу по-порядку. Я влаштувався на роботу в понеділок. Потім у вівторок йду на роботу, йде Іринка і так дивиться на мене - усміхнулася і сказала "прівєт". Потім в середу її не було. У четвер бачу вона біля ксерокса стоїть. Я ще так здивувався - чого вона там стоїть, адже ксероксом не можна іншим користуватися. А вона така розвертається і каже шо бумагу забула. а в п'ятницю я сиджу в офісі, з народом ще не дуже спілкуюся і тут попросив кави - всі морознулися. А вона якраз зайшла в офіс. І побачила що всі морознулися і давай достати каву із якоїсь першої шухляди. Там її потім співробітники ледь не прибили, що вона по чужих шухлядах лазе. А я за неї заступився. Ну на наступний тиждень от вона мені тортик принесла, і я її в театр запросив. Ми там сиділи дивилися щось не пам*ятаю що. Але який там театр - ми сиділи і милувалися один одним... Потім пішли, купили солодкої вати - і дивилися на нічне місто яке зливалося вогниками із нічним небом - так і подавало знак - це твоя доля дядьку - це вона... - а може вона якась "того"? - в смилі "того"? - хоча... ви двоє якісь "того"... слуп слупа знає... яблуко знайшло свою іншу половинку, собака побачила свій хвіст, Ромео і Джульєтта реінкарнувалися, Дід Панас зловив мух, а не нас. Я буду твоїм старшим дружбою.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Телефонний дзвінок
На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Чаварга, 28-10-2008

Закохалась в Ваш твір=))
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анастасія Грім, 28-10-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Січеславець, 30-09-2008

Клас! Супер!!!!!!!!!!
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Оля Биндас, 29-09-2008

Гарно
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Росткович Олег, 28-09-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ПАД СТАЛОМ)))))))))))), 27-09-2008

Добре, коли "енди" - "хеппі"
На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Limonada, 26-09-2008

те, що поряд
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тарас Білка, 26-09-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна Биндас, 26-09-2008

не можу не згодить
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василь, 25-09-2008

Перепрошую за словечка, але "оце ржуха"!!!=)
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Любов, 25-09-2008

Згенеровано за 0.0123269557953 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design