

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12482
Рецензій:	19314

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

1

© Naf_anya, 25-09-2008
1. Я ішла по степу, і було мене троє. Розуміючи, що це абсурд, я також розуміла, що сплю, тож і не дивувалася. Першого «мене» звали Мудрий, і був він високий та худий, що з теперішніми канонами моди рідко де таких зустрінеш. Що ж до мудрості його… Хм… Друга «я» називала себе Каноною, але тільки тому, що ім’я Мудрий уже було зайняте. І була вона у всіх висловлюваннях категорична, а ще середнього зросту і … Імені третього «себе» я так і не дізналася, бо він весь час мовчав та поправляв свою лису-прелису зачіску. І було це давно. Так давно, що навіть зорі не пам’ятали того часу. Місяця не було, і земля ще тільки народилася. І була вона тоді ще плоска. Як млинець. І маленька: сім разів сонце має зійти над головою, і йти все так потрібно, щоб вранішнє сонце за спиною тримати, і тоді лише дойдеш до другого краю. Ішли по степу дикому три воїни хоробрих, і провадили вони розмову. - Давай не будемо вести на гільйотину чужих богів? – розбурхано провів рукою перший, окреслюючи в повітрі коло, наче те мало зобразити гільйотину. - Давай. Але, яких богів? Ти про що? – махнув рукою другий, закреслюючи уявну гільйотину. – Я просто кажу, що ненавиджу рок. Ну, тупа це музика, який кайф від неї? Перший тільки зітхнув, і запала довга мовчанка, бо ніхто не знаходив жодної причини, щоб продовжити розмову. 2. Давно забутими дорогами ішли Сміливий, Мудрий і Круглий назустріч небезпекам невідомим, землям незвіданим. І говорили два мандрівники між собою, щоби заглушити тишину. - Знаєш, я ненавиджу рок. - Чому? – спитав Мудрий. - Потому шо так. Він якийсь тупий. Ненавиджу людей, які можуть і люблять слухати ету муть, – і вся неприязнь Сміливого відбилася на його обличчі. - Добре, рок ти не любиш. Розумію: у кожного свої смаки. Але ж, поясни мені, люди тут до чого? – Намагався зрозуміти Сміливого Мудрий. – Ти ж не можеш судити людей лише по тому, яку музику вони слухають. - Нєа, можу! – Сміливий голосно харкнув і плюнув, тим самим знов підтверджуючи своє відношення до таких людей. – Бо рок можуть слухати тільки... еее… ну, еті, як їх?.. - Недоумки? – підказав слово Сміливий, хоч від того він сам собі став гидким. Круглий мовчав, мовби й не мав чого сказати. - Ну, хай буде «недоумки», але знай, шо ето слішком м’яко сказано. А от реп… – тут Сміливий звів очі до неба, – вот ето музика! - Але ж... Різним людям різна музика подобається. Кожному своя!.. - І вони поклоняються своєму тупому року, як богу! – немовби захоплюючись власними розумними словами сказав Сміливий. - Давай не будемо вести на гільйотину чужих богів?
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.0095739364624 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design