ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 826
Творів: 12482
Рецензій: 19314

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Щоденник

Лічильник

© Оля Биндас, 02-09-2008
Я відчуваю як вона дихає мені в спину. Кожен подих, кожен рух, навіть кліпання її очей. ЇЇ думки влазять в мої, а мої в її голову. Вона без кінця щось говорить і говорить, а я вдаю, що слухаю і періодично киваю головою. Хоча я ті історії вже давно чула, кожна з них сниться мені в страшних снах.
О, як це важко сидіти і дочікувати кожну секунду, поки вона піде.. Кожна мить – здається вічністю, коли в тебе за спиною такий шакал. ЇЇ пильне око  вистежує все що я роблю, все чим я дихаю, скільки ложок цукру я поклала собі до чаю, скільки туалетного паперу використала в туалеті, скільки повітря поглинає мій ніс, а чи не забагато? Скільки печень я з’їла сьогодні зранку. Так, так.. там стоїть лічильник.
Кожна її дія доводить мене до нервового зриву. То вона їсть якісь цукерки і чвакає своєю вставною щелепою або без перестанку чухає руку, ніби в неї короста. А це періодичне стукання капців..., які вона нещодавно купила на “гумі”. Маю щастя, коли вона хоч на хвильку закуняє, хоч тоді відпочиваю від її позитивно – нещирих думок. Втомилась я від цього безкінечного вихваляння себе: “ А як я працювала...., то до мене звертались всі .., я знала те і се...такі туфлі в мене до цієї сумочки ......, а такі до тієї..” А ці постійні діареї, кожен день знаю, яку вона клізму робила вчора і скільки раз.. Не подумайте, що я злючка, просто втомилась від цього. Не люблю підлих і нещирих людей, котрі в очі тобі сміються , а в найважливіший момент підводять і обливають багнюкою. Напевно варто було б сказати це все їй в очі, але.. нам ще стільки часу сидіти тут разом, не знаю чи витримає вона такий образ себе із моєї сторони.
День закінчується завжди одними і тими ж словами : “ Все я побігла на тролік, бо потім перерва і не хочу чекати” .Парадокс. Чому так складається наше життя? Тих кого любим- бачимо рідко, а тих на кого у нас алергія – кожен день. Може це тільки у мене так

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© , 03-09-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Андрій Бачинський, 03-09-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0161249637604 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif