

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12482
Рецензій:	19319

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

Ярема

© Калита Василь, 27-08-2008
На Васю несподівано нахлинули спогади дворічної давнини. В їхньому коридорі, якраз поруч із деканатом уважно вивчала розклад одна людина. Вася, хоч і бачив її здалеку зі спини, та помилитись не міг, фігура доволі унікальна як для наших людей. Це хіба в Америці ледь не кожен чоловік може похвалитись грушеподібною тілобудовою, а в універі архаровцям була знайома тільки одна така особа – Ярема, що вирізнявся не тільки своїми габаритами, але й поведінкою. Важко знайти людину, яка б за такий короткий проміжок часу встигла нажити собі стількох ворогів. Ярема, власне, і мав такий талант. Поступив він разом з архаровцями. У перший день навчання встиг не тільки познайомитись з одногрупниками і рештою “новобранців”, але й добряче їх втомити допитом. Бо Ярему в першу чергу цікавило не, як звати, звідки родом чи яку школу закінчував, а ставлення студентів до глобальних питань, переважно прозахідної орієнтації. Ціль його життя була банальною – почати кар’єру з менеджера крутої фірми, а далі розвинути свою власну справу. І таке він вимагав від кожного з однокурсників. Складалось враження, що Яремі в дитинстві замість казок бізнес-плани читали, настільки він був просякнутий “прогресивним” напрямом розвитку, а студентів під час вислуховування його аргументів мучило одне питання “Що ж я робитиму в університеті, коли довкола такі розумні?” Але розмова не завершувалась оспівуванням переваг ринкової економіки. Далі Ярема давав можливість товаришам трохи оговтатися, розповідаючи про класичну музику та інші свої уподобання, щоб потім знову загрузити їхнє мислення ще складнішими проблемами – який у них рівень комунікабельності; наскільки вони є яскравими нестандартними особистостями; кого зі знайомих можна вважати друзями, а кого ні; їхній ідеал українського політика; ставлення до “москалів” та до “найгеніальнішого винаходу людства” Інтернету. Ярему цікавило буквально все про студентів – розпорядок їхнього дня, як часто вони спальню провітрюють, скільки часу проводять на свіжому повітрі, а скільки затрачають на навчання. Він би ще й про нижню білизну справувався, та тільки не судилося йому довго на цьому факультеті провчитись. Ярема на перший погляд здавався дуже добропорядним, давав списувати, постійно до всіх набивався у друзі. Складалося враження неабиякого розумового потенціалу, що насправді було лиш наслідком безлічі прочитаних книжок з американської психології, на які він все життя і орієнтувався. Хто відмовлявся визнавати його ідеали, тих Ярема старався переконати, а коли і це не допомагало, він застосовував ще одну психологічну методу – поза очі по всякому принижував цю людину. Виступити відкрито йому бракувало духу. Архаровцям дуже скоро вдалося зняти його браву маску. Вони вчилися з Яремою в різних групах, та це йому не заважало щоденно до них заходити, пропагувати прогресивні погляди і у кожного цікавитися думкою стосовно себе. Архаровці, звичайно, йому неприховано все і викладали Вони з його наук лиш животи надривали, а Яремі здавалося, що він не тільки є особистістю зі сформованим світоглядом, але й великим гумористом, тому в перервах між розумними повчаннями примудрявся веселити публіку. Американська література привила йому особливе почуття гумору. Почує десь кумедне слово і переказує його студентам, а коли ті здивовано переглядались, сміявся сам, а на них перед іншими ставив клеймо зануд, яких ненавидів усім єством. Більше він не терпів хіба що скромних, бо так книжки “розумні” вчили – хочеш чогось добитися, будь вискочкою. Ярема цьому правилу слідував і на уроках, і згодом на парах. Якщо ж у школі всі звикли до “розумника” Яреми, якому нижче “п’ятірки” не можна ставити, то у ВУЗі ніхто не збирався такого вертихвоста терпіти. З’явились у нього перші четвірки і трійки. Ярема до такого готовий не був, почалась депресія, і він в результаті ніс до друзів ще більшу маячню. Було, зустрів на коридорі Вову, кинув йому кілька кучерявих фраз і став тягнути в під’їзд, де нібито залишив у поштовій скриньці свій фотоальбом. Тут же про темні справи Яреми дізнавались архаровці і отримували від цього незабутнє задоволення. Таких способів позбавлення хандри вони ще не чули. Погані оцінки, а разом з тим і депресія, продовжувались. Заховані в чужих поштових скриньках фотографії не допомагали, і Ярема взявся за більш дієвий спосіб – ставки на спортивні події. Враз просадив усі свої заощадження і вліз в борги. До проблем, якими він турбував однокурсників, додалася ще й фінансова. Ярема став вимагати в усіх гроші на ставки, прикриваючись надуманою дружбою, поки врешті-решт не отримав по шапці і не скрився в кущах. “Сильною особистістю” він був на словах, а коли доходило до кулаків, західні методики Ярему підводили. Ложкою накачав такі “м’язи”, що вже в університетські двері не проходив. З усіх видів спорту любив хіба футбол… Не тільки дивитись. Ярема і в команду на заняттях фізкультури рвався, але там йому не були раді. В крайності на ворота ставили. Тоді захист повинен був грати за себе і за воротаря, а Ярема лиш собою брамку затуляв, час-від-часу її підливаючи. Ніхто не дивувався. Лиш, коли команда гол пропускала, було кому відтяжку зробити. Довго надмірних фізичних навантажень Ярема не витримав і замінив собі заняття фізкультурою на виступи в університетському оркестрі. Не довчившись і до пешої сесії, перевівся наш “герой” в приватний заклад, у назві якого обов’язково фігурували слова “менеджмент”, “торгівля” й “економіка”. Ярема нарешті наблизився до мети. Відновились відмінні оцінки, чоловічих розмов із ним ніхто не влаштовував, спортом займатися не заставляли, припинились депресії і азартні ігри. Деякий час він ще приходив до університету для політмасової діяльності, поки не потрапив архаровцям під гарячу руку. З тих пір просвітницька робота серед “темних селян” припинилася. Аж раптом привид з минулого виринув знову. Вася згадав про виснажливе філософствування, підбурювання студентів один проти одного, доноси викладачам на товаришів; і у нього враз засвербіли кулаки. Архаровці мали теж, що згадати. Один Гуру, що поступив пізніше, не знав Яреми, тому Вася вирішив спершу їх познайомити. Він, впритул підійшовши до майбутнього менеджера, сказав товаришеві багатозначно та з іронією: “Подивись на того пацана.” Ярема, почувши знайомий голос, різко розвернувся і видав здивованим архаровцям: “Я не пацан, я – лох!” Захоплені зненацька і озадачені його словами, хлопці й не помітили, куди зник привид. Вони прекрасно знали його любов до “школярських приколів”, але такого не сподівались. Видно, це була технологія впливу на співрозмовника – щоб уникнути рукоприкладства.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00971102714539 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Ярема

А про що це?