Хочу чухатись….Пів королівства за один чух…Маленькі кровожерливі тільця зробили отвори у моїй шкірі, і впустили свої соки. Це як відчуття окропу, що ллється по голові малесенькими краплинками. Вони капають і капають, кожна краплина сверлить мій мозок, в’їдається в нутрощі. Або подібне до вітрянки в сьомому класі, коли так хотілось зробити розправу над зеленими цяточками, і не можна було. Тепер в мене немає шкіри – лише криваві полоси, що залишились після годинного чухання. Більше робити цього не можна, але ж так хочеться…Треба було намаститись «Звойоздочкою» або взяти якийсь сведерек, коли їхала на велосипедну прогулянку, але ж.. тепер вже пізно..
Мої відчуття напевно навіть не зрівняються, до тих у кого є блохи , воші або короста, але хто його зна…. Як тільки спокушуся знову на один шкряб, все пропаду - зупинитись неможливо. Головне перетерпіти цю секунду, а потім буде легше. Ммммммм .Уууууууу .Я не втрималась, яке БЛАЖЕНСТВО, все тепер я точно не зупинюсь, тепер те, що лишилось від мене розчиниться в моїх подряпинах і чуханні..
