

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12482
Рецензій:	19313

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Етюд

Я жива

© Ольга Мігель, 08-08-2008
Чекаю з нетерпінням, Ріцка. Переможе твоя воля до життя, чи твоя доля? Цієї миті щось почалося. Щось, що не має кінця. (с) «Loveless» Тепла рука схопила мене і витягла з темряви. Світло все ще сліпить очі і я боюсь його, боюсь що воно спочатку дасть мені надію та щастя, а потім зникне знову кинувши до холодної, вогкої темрями, де кровожерливо кричать бездушні примари. Але я вже не тікаю від нього. Ти пішов, залишивши мене на смерть. Не сказав чому, не сказав за що. Проте це більше не важливо. Тебе немає і я більше не хочу, щоб ти був. Я ніколи тебе не забуду. Ти залишишся з ондого боку як солодкий сон, а з іншого – як страшних нічний жах. Проте твоя тінь більше не затулятиме мені сонця. Я все ще не можу до кінця відкрити своє серце – ти надто сильно його мучив, надто болючу рану залишив. Проте з’явився ВІН, з’явився як раз вчасно аби я змогла вирватись з твоїх тенет і полетіти в небо, подалі від твоїх слизьких, брехливих пальців, які душили за горло мій розум. Я все ще не можу до кінця довіряти йому… але я зможу, я відчуваю, що з часом зможу. Одного дня я перестану тікати, перестану боятись… уже сьогодні такі недавні, такі свіжі рани більше не кровоточать. Скоро від них залишиться тільки шрам, який не заважатиме мені йти, боротись і будти щасливою. А ти… мені шкода тієї людини, яка наступною попаде в твої тенета. Ти отруїшь їй розум, ти зробиш з неї безвільну ляльку, яка повзтиме за тобою. Ти думав, і я буду повзти слідом до скону… але ти помилився. Одна рука підтримала мене у темряві, а друга витягла на світло і зупинила кров, що лилася з ран. Якби не ці руки… я б все одно вирвалася, все одно вижила б… але страждала б значно довше, значно сильніше. Чи можешь ти сказати, що хтось підтримав би так само тебе? Звісно ні! Чому? Ти кажешь, що це світ відвертається від тебе. Але це ти відвертаєшься від світу. Ти жалієшся, що тобі ніхто ніколи не допоможе… але ти сам хоч раз комусь допоміг? О, як же я могла забути? Ти кажешь, що весь час всім допомагаєш! От тільки після твоєї допомоги ті, кому ти виступив доброчинцем, починають проклинати тебе з твоєю клятою допомогою. Ти нікому не віриш і дивуєшся, чому не вірять тобі. Ти сам весь час брешеш і ображаєшься, коли хтось каже неправду тобі. Ти не тримаєш слова. Ти хочешь грати на людських почуттях, але ж сам нічогісінько не відчуваєш! …ти огидний покидьок, який вважає себе пупом землі! На щастя, я більше ні чим з тобою не зв’язана. Тепер мої очі відкрилися. Кровотеча спинилась. Я жива і я іду. Я не знаю, як скадеться у мене все з НИМ, але ТИ більше не завадиш мені посміхатись душею.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 3.02058911324 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design