

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	847
Творів:	12969
Рецензій:	20346

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Казка

Святки

© Василь Тибель, 29-07-2008
Різдв”янка Летять, летять янголята, звістку несуть. Розсипають над землею із своїх маленьких долонь веселощі разом зі снігом. Сніг і сміх, радість - Різдво на своїх маленьких крильцях несуть. Пірнають в хмари на перегонки, борюкаються, регочучи. Іскряться радістю, пурхають сміхом – Різдво несуть. Шугають понад дахами, зазирають в шибки чепурних осель, чи не тут живуть маленькі діти, чи не тут виглядають свята і подарунків? Летять, летять янголята – Різдво наближається. Хмарки під маленькими крильцями розстеляються, огортають малюків, підхоплюють їх м’якими перинами, підстрибують і в захопленні летять слідом за янголами, захоплені їхніми веселощами і пустощами. Вітер теж ганяється за веселунами, забувши про свою поважність і не малі літа. А вони несуть свою важливу ношу, веселяться, пустують, прорізуючи простір і пухкі хмарки. Летять, летять янголята і іскорки сміху летять їм навздогін. Сердитий місяць спочатку визирав на пустунів із-за чорної кострубатої хмари, та врешті і сам згадав свої молоді літа і пустився слідом за янголятами. Він котився як м’яч по м’яких перинах хмар і реготів ніби молодик перекидаючись через голову. Та скоро він захекався і посунув знову до своєї темної хмари. А янголята летять, пурхають, несуть Різдво на своїх легких крильцях. Тяжка в них робота, треба вспіти кругом, всім діткам принести радісну звістку, в сипнути в хату жменю свята і радості, веселощів. Ніхто не повинен в цей день тужити – Різдво наступає. На столах парують свіженькі пироги, лоскоче ніздрі різдвяна кутя. Діти крутяться біля столу і почергово бігають до ялинки і заглядають в кожну шпарку чи бува вже не з’явились подарунки. Скоро, скоро Різдво. Янголята вихором проносяться над будинком і сиплють, сиплють сміхом, в домі світліє, ялинка стає яскравішою. Іграшкові янголи ворушать трубами, на вершечку зблискує різдвяна зірка. Батько прокрадається і кладе тихенько подарунки. Та що це? Там уже лежать пакунки. Янголята реготять і стукають в шибку, та за мить вони вже далеченько і в іншому місці лунає їх веселий сміх. Вони просять дядечка вітра і той знехотя допомагає їм розштовхати тяжкі пузаті хмари, щоб звільнити дорогу Різдвяній Зірці. Вона як королева повільно виходить на обрій, обтрушуючи зоряну пилюку. Яскрава, чепурна, усміхнена вона радо вітає янголят. Вони проносяться біля неї і срібний пил осідає на тендітних крильцях. Янголята розсипають Різдво по всенькому небі. Різдво, Різдво наступило! В теплій хаті діти черпають ложками кутю, а батьки визирають у вікно: скільки-то зір на небі, чи буде урожай? „Христос народився! Славімо його! „- вітаються рідні. Різдво наступило! Різдвяна зірка Різдво. Різдво до нас спустилось тихо і непомітно Коляду привело. Хоча всі і чекали, готувались, а воно прийшло якось враз. Господиня ще допікає в печі останню страву, а Віфлеємська зірка уже на небі . Стоїть на столах свіжа кутя, через комин пахощі до неба піднімаються. Лоскочуть сивому Місяцю вуса. Дуже йому хочеться спробувати, та високо йому, дістати не може. Сердиться старий і спересердя штовхає товстеньку тітку Хмару. Та від несподіванки пухкає і розсипає над хатами жменю снігу. А в хатинах сідають за святковий стіл. Смачна кутя, смачні пироги. Дітлахи готуються іти колядувати. Дістаються колишні материні плаття, старі простирадла, вивертаються кожухи. Весело всім, „вертеп” готують. А он уже побігли поодинокі гурти дітлахів. Ці не перевдягені, ніколи їм, спішать першими обійти домівки. Зоря вже підбилась височенько, причепурилась в люстерко і підморгнула Морозенку. Він зашарівся від несподіваної уваги і став сором’язливо виводити на вікнах свої візерунки. Село ожило. З різних кінців чутно спів, веселощі – пішли колядники. З зіркою попереду, з царями, козаками, ангелами, чортами – як справжнісінькі. Потішають господарів, веселяться, гарну звістку несуть: „Христос народився”. Сиплються в торбини пироги, завиванці, крученики, мідяки, гроші. Свято ж. Навкруги лемент, дзвінкий сміх, колядки піднімаються аж до неба: „ Добрий вечір тобі пане господарю ...” „ Радуйся небо, земля веселися ...” „ Нова радість стала, яка не бувала...” Зоря Віфлеємська посміхається, споглядає з висоти на святкову землю, тоді простягає руку насупленому Місяцю і тягне його до хороводу. Вітер і собі підхопив неповоротку Хмару і вони закрутились в вальсі. Тільки Мороз стидається, стоїть тихенько в куточку біля ставка і кригу лагодить. Та за мить веселий гурт підхоплює його і він уже крутиться в танку. Невтомні янголята пурхають між поважними танцюристами, задаючи веселості. „ З Різдвом Вас, з Колядами!” – лунає звідусіль. Велике веселе свято прийшло. Щедрий вечір Морозенко витрусив із свого рукава тітку Хурделицю і вона понеслась над полями спотикаючись і розсипаючи повсюдно снігом. Хоче вспіти старенька за родичем, Роком старим. А той запряг пару-трійку швидкоплинних хмарок і вирушив в дорогу на зоряному возі. За погонича в нього Вітер Вітруганище. Від честі такої пишається, щоки роздуває, попереду себе табунці хмарок гонить. За колісницею гамірно, маленькі янголята за воза чіпляються, колеса підштовхують, на гринджолики сідають, за сиву бороду дідуся смикають, веселяться, регочуть. Дід сердитий, чмихає, та в вуса посміхається. Над полями, річками, долинами, чепурними хатками проносяться, всі линуть до зоряної брами. Успіти б до часу. А внизу в затишній хатинці - щедра вечеря. Кутя, дванадцять страв, свічка різдвяна горить. На покуті Дідух колоссям ворушить, багатство в хату запрошує. Сім’я богу молиться. Вишиванки кругом, гарно, затишно. А в шиби снігом сипле, гілками яблунь вітер постукує, в димарі гуде – Старий рік з хазяями прощається, добрий був рік – щедрий. Молодий Місяць ріжки наставив, з хмарами борюкався, ніби молодий бичечок вистрибував, та помітив діда на возі і собі за ними погнався. Янголята підлетіли до брами, золоті засувки відкривають. Тяжкі ворота небесні, золоті защіпки ніяк не піддаються малечі. А вони стараються крильцями лопотять, крекчуть, пнуться. Місяць подивився і пішов допомагати веселим крихіткам. Разом відсунули засув – небо відкрилося. Відбігли за обрій хмари, а на небі розсипались зорі. Тихо стало надворі. Щедрий вечір настав. В хаті дітлахи сміються. Хлопчаки в Маланку перевдягаються – готуються Козу водити. Батько з матір’ю аж качаються зо сміху, коли розмальовані дітлахи репетирують. А он хатинку, як горобці калину, обсипала дітлашня – щедрують. Господарі, Козі мішки наповняють. Веселощі не втихають. Здається всі діти висипали з домівок, щоб привітати з Новим роком. Щедрівки навколо – гамірно, весело. Щедрий вечір. Із брами зоряної повагом виїжджає на Чумацькому Возі Новий рік. Він ще зовсім малюк, сидить скраєчку на возі біля Святого Василя, золотими віжками зоряних волів поганяє. Воли повагом ідуть по Чумацькому Шляху до небесних воріт. Тут зустрічає їх Старий рік, бере малюка на руки, високо підкидає, цілує, передає свою палицю, а сам пересідає на його воза. Воли ідуть далі Чумацьким Шляхом. А Новий рік вітається з янголятами, веселуни підхоплюють малюка під руки і з радісним сміхом линуть до землі. Хлопчаки щедрують, з дівчатками в сніжки кидаються, подарунками хваляться. Весело, гамірно. Парубки до дівчат залицяються в вікна заглядають, а ті зібрались на „вечорниці”, гадають на судженого, бажання загадують. Все збудеться, бо сьогодні небо відкрите. Щедрий вечір наступив.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00940608978271 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design