

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12482
Рецензій:	19314

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

“Ринок Південний “ або які привітні люди у місті Львові

© Оля Биндас, 25-07-2008
Ну тово було вопше то вот так.. Ми зібрались їхати в Львів..Бо там вибір ліпший. І ціна нормальна....Та й всьо нормальне. Взяли тлумки, почав ляти дощ. Саша взяв величезну парасолю, ну таку знаєте, як в кіосках “Оболонь “, я ше жартувала, що як ніц не купим , то можемо сміло ставати і продавати шось, бо буде виглядати як ларьочок торгівельний, Але нічого, скільки там того дощу, в поїзді ж не падає. Їхати було не так вже й мало - 3 години. Прийшли, хочемо сісти, а там людей купа, ше й запах такий ніби хтось ноги не мив місяць. Жарко, так хочеться залізти під холодний душ, але . нічо, їдем. - Кросворди, газети, журнали, хто хоче тріпачку до чоловіка, прищепку на носа?, папір до дупи? - Морозиво, морозиво, шойно з п’єца, кому морозива? І так цілий час. Скільки не їду, то ті продавці без перестанку ходять і ходять, і як вони втримують рівновагу, я наприклад не тримаю рівноваги. А ви? Нудно.. Вже й мобілку витягли з бегемотиком і він шось там співає. Але все одно не то. Певно все таки, тре купити того кросворда. - Дядьку давайте того свого кросфорда. - Дві гривні! - Ого, так дорого за якогось кусок паперу! - Не хочете , то не тра. - Ну ладно, я ж пожартувала. Всьо. Вже маю шо робити.. Материк 6 букв..Блін , звідки ж то знати? - Саша ти не знаєш? - Та ну його, той кросфорд. О. Я знаю шо робити. Я ж маю книжку про ГАРРІ ПОТТЕРА. Всьо тепер точно скучно не буде. - Поїзд прибуває на третю платформу з лівої сторони вокзалу. Гі, то ми вже на тумово, на вокзалі в Львові. Саша тре збиратись. Давай збирай, збирай ті наші бебехи. І книжку про Гаррі Поттера не забудь, ше йогурт клубнічний візьми, бо там трошки лишилось. Куда то треба сідати ти не знаєш? А вон ніби пише “Ринок Південний”. Зара сі шофера спитаєм, він точно знає. - Пане шофер! То ми так добре сіли, шоб їхати на “Ринок Південний”? - Угу, добре, добре. - А скажите коли вилазити, бо ми не мєсні? - Та . Прикольно тут так в Львові, люди такі добрі, всі шось балакають, сміються. - О, Саша якась бабця зайшла, тре місце дати . - А я вас не просила, але все одно дякую – сказала бабуля. - А ви куди так їдете молодьож? - Ми з Тернополя, приїхали якісь лахи купити, бо тут вибір більший і ціна лутша. А то ше довго до ринку Південного бо ми вперше в Львові? - Та ше трохи є. Придумала, а давайте я з вами піду, покажу вам шо і як, не заблудитесь! - Та дякуєм бабцю, не треба ( ше нам скаженої бабулі не хватало –подумала я про себе). - Ну ви ж мені місце дали, то я вам мушу віддячити.О, видите , вон тамво лєльковий театр. Там вистави показують, а хочите заведу? - Дякуємо, але ми якось самі підем. Всю дорогу до “Південного” баба нам розказувала байки. Про війну, про болячки всі свої, про погану сусідку Ганю, яка постійно затоплює, і про то, шо вона вже б сама її втопила і про всяке таке.. - О, ми вже приїхали, тре виходити. - Але ж то вроді не тут і ринку не видно. - Та тут тут... Ми з Сашою переглянулись. Шось тут смаленим пахне.. - Пане шофер, то тут “Ринок Південний? - Та, та,- сказав хлопець перераховуючи гроші. - Хм , дивно. Ну виходим.. - Тут то дітки тут , не бійтеся бабця вас не підведе! І ми усміхнувшись вийшли з маршрутки. - Скажіть куди нам йти бабцю, а дальше ми самі. - Нє, я пообіцяла - я свій долг виполню! Ні непрямі намйоки , ні прямі позбутись бабці не допомогли і тоді ми вирішили діяти рішуче: - Давай, - кажу я до Саші шепотом, ти її відволікай , а я буду тікати. - Угу- прошептів хлопець. Я рушила в бік, тікала за угли бігла попри магазини . Думаю, ну всьо зара десь тут Саша дожене. Але бачу нема його. Беру тай дзвоню. - Альо , ну шо там ти вже йдеш до мене? - Та де, не можу відкараскатись від тої старої. - Ну то тікай! Я тебе чекаю за три будинка від того місця де я почала бігти, там такий зелений дев’ятиповерховий! - Ок. Ой, о то вже влипли. Замість того шоб лахи купляти , то лазимо з якоюсь пенсіонеркою, бо їй скучно. Десь за три хвилини Саша таки прибіг і ми вирушили на пошуки того славнозвісного ринку. Але шось ринком тут і не пахло. Кругом були жилі будинки і парк , тай ми вже обходили ту всю місцевість вздовж і впоперек. Тре певно когось сі спитати. - Добрий день, підкажіть будь ласка де тут “Ринок Південний”? Молодий чоловік так дивно подивився на нас і каже : “ Люди , та ви зовсім не туди приїхали, ринок “Південний” за 5 зупинок звідси.” - А най його ш...к трафить , ну бабуля завела нас, де дітько на добраніч каже. - Шей той шофер, к...ел, ніби не знав, шо ми не туда йдем.. А де взагалі гарантія шо той інший нам правду сказав? - Ну, давай ше когось спитаємось. - Та ну в мене ноги відвалюються , тре їхати додому. - Ну та чуєш приперлись сюда і поїдемо з пустими сумками. Нє, так не буде, йдемо питатись. Ми підійшли до зупинки, там стояв якийсь дивний молодик . Очі в нього були розмальовані і вдітий якось дуже незвично. З під синьої спортивки виглядав сірий в’язаний сведер, а штани були такі.., ну ви знаєте як до видання , парадні , все прикрашала, спортивка з надписом Abibas, то напевно таяк Adidas, але лутше. - Скажіть будь –ласка, а де той “Ринок Південний” находиться? - Та во, я їду туда, сідайте зо мною- сказав хлопець і так мерехтливо закліпав своїми накрашеними війками. - Е нє, їдемо точно додому, та ну його , не треба мені вже тих лахів, і Львова не тре. - Берем таксі і поїхали на вокзал. Наші пригоди і на цьому не закінчились, бо коли ми прийшли на вокзал, то не могли знайти свого поїзда, в довідці нам сказали , що є останній маршрут на сьогодні до Тернополя і він рушає о 16:45 з 4 платформи, а поїзда там і зовсім ніякого не було, тому ми ганяли в надії шо хоч якось знайдем чим доїхати. - О, вроді там вон пише Львів - Тернопіль - Точно, всьо побігли! Тепер точно буде всьо нормально, бо той день взагалі такий, шо капець. Йдем ше купим шось захавати, бо вже включився підсос. Зайшовши в поїзд ми були приємно здивовані. Людей взагалі не було, тільки сидів якийсь хлопчина з заспаними очима, він напевно вже не один маршрут тут катався. Я вже прийнялася за поїдання своїх харчів, навіть соусом з хот-дога встигла заляпати штани, як тут в тамбур вривається кондукторша і каже: “ А ви чо тут ше сидите, поїзд вже рушає в депо?!” - Та ми ж в Тернопіль їдемо. - В який Тернопіль? Ми ж з Тернополя щойно. - А ваш поїзд рушає з 6 платформи рівно через 1 хв. - ЛЮДИ ДОБРІ, САША БЕРИ ЗОНТИК! - Т А Я К И Й З О Н Т И К П О Ї З Д Р У Ш А Є , Н У Й О Г О...
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Цейво, шо хотів сказати....
На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© kokacherkaskij Статус: Маестро, 26-07-2008

:)
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 26-07-2008

сподобалося
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олексій Тимошенко, 26-07-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Negin, 25-07-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна, 25-07-2008

Завидки беруть...
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 25-07-2008

Згенеровано за 0.0109219551086 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

“Ринок Південний “ або які привітні люди у місті Львові

Цейво, шо хотів сказати....

:)

сподобалося

[ Без назви ]

[ Без назви ]

Завидки беруть...