- Чому чоловіки не люблять читати про жінок, а жінки навіть іноді пишуть від чоловічого імені?
Я завжди хотіла писати про балерин. Навіть про одну, але дуже гарну балерину. Впевнена, чоловіки не прочитали би далі другої глави. Або в кращому випадку третьої. Стереотип, звичайно, але якби балерина роздягалася в кожному абзаці або хоча б розбирала карбюратор – книга би своїх читачів знайшла.
А ще морозиво. Чому полуничне морозиво на смак не полуничне?
Рильченко Юля – махала ногою і невимушено сповзала зі столу. Вона сиділа на столі, щоб Володя роздивився її ноги краще, але Володя про це зовсім не здогадувався. Тому дивився на Юлину спідницю. На спідниці хаотично росли уорхоловські Монро.
-Я стала щасливою, коли перестала слідкувати за гороскопами і передивлятися сонник, сидячи на унітазі. Тобі сняться кольорові сни, Вовік?
- Шнауцери сняться.
- Кольорові?
Юля потягнулася і зі столу сповзла остаточно.
- Я курити. Двері за мною прикрий. Володя!
- А?
Під балконом тинялись пацани. Переміщались угрупуваннями голуби. Рильченко смітила прямо з 5го поверху.
Коли вона вернулася, Володя вже клацав мишкою.
- Фотки дивлюсь. З походу.
-Ааааа…
- Сенін тоді напився, пам’ятаєш?
- Пам’ятаю! Володь?
- А.
- Нічого. Я тут прочитала – «вся жизнь – гарнир». Що думаєш?
-Брешуть. Але смішно.
- Ааааа. Ну так. Брешуть.. Володя, усі брешуть. Спробуй не побреши, коли брешуть усі!
- Угу.
-А Бон Джові тобі подобається?
- Ні.
- Чому?
- Мені Цой подобається.
- Я курити. Двері зачиниш?
Пацани під балконом ржали та теж курили. Голуби вели себе культурно.
У Рильченко в животі роїлися метелики та шкребли хоботками по промежині.
Летіть! – схлипнула Юля.
Володю, відкривай шпінгалет.
