

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	847
Творів:	12966
Рецензій:	20341

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Казка для дорослих

Синь

© М. Р., 15-07-2008
Жила колись фея, якій нема чого було робить. Ну, тобто феї мають свої конкретні завдавання – вони накладають закляття, знімають закляття, вони відправляють на бал Попелюшок, вони влаштовують героям випробування. Але тій феї все це було нецікаво. Тож їй нема чого було робить. Про фею почув король одної невеликої країни, вирішив розшукати її та прилаштувати до справи. Коли служки короля навідалися до домівки феї, вона сказала, що розмовлятиме лише з можновладцем. Тож довелося королю шкандибати до неї самому. – Добридень, феє! – сказав він, відчинивши двері до маленької домини. Це був чарівний дерев’яний будиночок на пагорбі в зеленому лісі. – Добридень, – байдуже відізвалася вона. – Як живете? – Як всі. Король зайшов та причинив за собою двері. – Нудьгуєте? – Та ні. – Знаєте, якщо ви фея, то маєте робити добрі дива… – Чого це? – Мм…бо ви фея! – Хм…а ви знаєте, що якщо ви людина, то маєте робити добрі справи? – Чого це? – Бо ви людина. – Але ж це зовсім інша річ… – розгубився король. – Ви фея, отже маєте змогу робити добрі дива… – А ви людина, отже маєте змогу робити добрі справи, – відрізала фея. Король кліпнув очима. – Я заплутався, – нарешті сказав він. – Я так розумію, що фея – це таке... – Ну годі, – перебила фея. – Чого вам? – Якогось, може, дива... – Наприклад? – Ну…багато грошей, може… – Хіба ж гроші це диво? Грошей і так повно на світі. – Так…а-а може, якесь пророцтво… – Правдиве? Чи щоб сподобалось? – Ну…хай буде правдиве. – Ваша жінка народить. – Нарешті! А мені щось треба для цього робити? Тобто…пробачте… Фея суворо глянула на нього. – Народить сина. – О, яке щастя! – Бридкого та дурного. І злого. – Невже…– сумно пробурмотів король. – А…а…можна це якось виправити?.. Фея повела плечима. – Можна. – О, будь ласка ! Я буду робити добрі справи! – Гаразд. Здійсню одне твоє бажання. Якщо вже причепився. – Знаєте, а краще дівчинку. Бо син в мене є вже. Як буде два, то ще й проблеми будуть. Ну, я ж, начебто, король. Помру – за стіл подеруться! – Дівчинка…хай буде. Бридка? – Ні! Гарна! Як…як сонце…Щоб сліпучою була її краса! Фея узяла до рук нотатник, відкрила і почала конспектувати. – Як сонце. Краса: сліпуча. Так, далі. Дурна? – Розумна! Як мудрий старець… – Розум: як в старця…так, далі. Зла? – Добра! Надзвичайно! – Надзвичайно…Волосся? – Гарне! – Колір? – Колір… – Блондинка, брюнетка? – Блондинка. – Очі? – Сині! – Сині? Хм…ну хай буде. Все. Замовлення прийнято. Чекайте. Роди будуть без проблем. – О, дякую. – Будь ласка. До побачення. – Як, вже? – Угу. – Так, так…вже іду. Я дуже вам вдячний, мила феє! Так і з’явилася на світі прекрасна принцеса, котру назвали Синь. І не в тому річ, що все відбувалося в Японії. Відбувалося все зовсім не в Японії. А дивне ім’я її через незвичайний, ненормальній навіть колір очей – темно-синій. Фея виконала обіцянку – Синь була надзвичайно вродлива. З цим виникали навіть певні проблеми. Краса її була просто-таки сліпуча. Тому бідолашна принцеса не могла користуватися люстерцем – коли дивилася на себе, швидко втомлювалися очі. Король наказав навіть заховати усі свічада, які були в замку, щоб вона себе випадково не побачила. Іншим було теж непереливки. Якщо хтось дивився на неї більше однієї мить, потім доводилось довго кліпати, щоб налагодити зір. З бідною принцесою ніхто не хотів розмовляти. Людям вона здавалася зарозумною, адже хто захоче вислуховувати від юної дівчини настанови мудрого старця, промовлені спокійним тоном та з філософськими інтонаціями. Це дуже дратувало, а до мудрих слів її вони не дослухалися. Чи просто не розуміли. Бідну дівчину тримали цілий день в кількох майже порожніх кімнатах замка і боялися кудись випустити. Бо за ті кілька разів, коли вона виривалася, встигла пороздавати бідним людям левову частину батьківського скарбу. Дуже була добра. Так і сумувала дівчина в самотності цілих 18 років, не бачачи майже нікого, навіть себе. Підійшов той час, коли можна вже думати про одруження. Але ж за кого її таку видати? Хоч Синь і не жалілася, а король відчував, що вона нещаслива. Й не знав, чим зарадити. Нарешті, пішов він знов до феї. – Ну як там доця? – спитала вона його відразу. – Жахливо! – Невже? – Як ти могла, феє?! – Слухай, чоловіче, я можу й розізлитися! Це я винна? Я що, не виконала зобов’язання? – Ні! Вона нещасна. – Вибач. Про щастя мови не було. Замовив би щасливу – була б щаслива. – Як же це? – Не тре…Ось, історичний документ, – сказала фея, демонструючи вирвану сторінку з нотатника. – Краса: сліпуча. Розум – як в старця. Надзвичайно добра. Про щастя жодного слова! – Але ж…що робити? – Але ж ти тоді для неї щастя не просив! – Але зараз прошу! – О світлі сили небес! Знала я, що не слід з цими людьми зв’язуватись! Знала, варто лише раз допомогти – і купа проблем буде! – До нас їде прекрасний принц, щоб подивитися на найгарнішу дівчину в світі, але як же він буде на неї дивитися?! – Гм…ну ось. Винахід з майбутнього. – Що це? – Називається «сонцезахисні окуляри». В цьому можна дивитися на вашу Синь. – Дякую…Але…але як йому з нею розмовляти? Адже він просто прекрасний принц, а не геній. І йому не вісімдесят два роки! – Я можу зробити, щоб йому було вісімдесят два роки, – запропонувала фея. – О, ні! Цього ще не вистачало! – Що ж ви хочете від мене? – Зробіть щось! Зробіть її щасливою… – Добре. Я можу зробити її трохи дурнішою, трохи менш красивою. І трохи менш доброю. – Зробіть! – Але ж ми втратимо таке гарне диво! Найкраще моє диво за все життя! – Але що ж нам з нею робити? Не тримати ж її в музеї! – Це геніально, корольчику! Давайте створимо музей гарних людей! Гарних зовні чи всередині. Виділіть нам під це в королівстві трохи земельки, де мальовниче. Створимо такий собі заповідник. Вони там будуть жити. Творити. Працювати. Ми їх будемо годувати. Будемо водити діточок на них дивитись. Геніальна ідея! Я їх ще нароблю. Треба тільки…ну, батьків біологічних, бо я так не вмію просто...вах-вах. – Ви здуріли, шановна феє? – Любий, це ж витвір мистецтва! А що воно буде… – Зроби її гіршою! – Добре… Наступного дня, коли приїхав прекрасний принц, Синь вже була не такою гарною, розумною та доброю. Але все ще чудовою дівчиною. Король радо познайомив молодих людей. Та лишив їх самих побалакати в одній з зал. Поспілкувавшись з красунею певний час, принц повернувся до короля та сказав: – Хм…нічого особливого немає у вашій принцесі. Так, гарна, розумна, добра. Але…нічого надзвичайного. Хіба що очі…Ви знаєте, я вже давно мандрую, шукаю собі пари. Але всі принцеси мають якісь недоліки. Та зовні не дуже, та дурбецало повне. Тож ваша найкраща, я все ж таки з нею одружусь. Гадаю, багато не втрачу. – Ви вже багато втратили, любчику, – сумно промовив король. – Найкращі плоди ростуть так високо, що не дотягтися ніяк. А як спробуєш їх збити, то чи впаде тобі на голову, чи розіб’ється об землю…Тож маємо їсти те, до чого дотягається рука… – О, ви філософ, любий королю! – З цими феями станеш філософом. Ніколи не користуйтеся послугами феї, любчику. Вони, хоч і кажуть, що виконують замовлення, все одно все творять для себе. Те, що нормальним людям ні до чого. – Я це запам’ятаю. Ну що, треба покликати Синь. І буду просити у вас її руки. – Так. Щастя вам, діти мої. І жили вони довго і щасливо. А фея забралася ще далі в зелений ліс, так що ніхто з людей її більше не бачив. [Це зі старого. Можете лаяти, я не ображуся:)]
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]
© Наталка, 21-09-2008

Нема чого було робить...
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Микола Цибенко, 17-07-2008

Читав уже таке колись
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Володимир ЧИТАЙ, 16-07-2008

Ну, якщо Ви вже дали карт бланш на лайку...
На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Олег Derim, 16-07-2008

Як поціновувачка казочок скажу,
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Wanda Nova, 15-07-2008

Ніби і нічого такого тут нема...
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© kokacherkaskij Статус: Маестро, 15-07-2008

Згенеровано за 0.083456993103 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Синь

[ Без назви ]

Нема чого було робить...

Читав уже таке колись

Ну, якщо Ви вже дали карт бланш на лайку...

Як поціновувачка казочок скажу,

Ніби і нічого такого тут нема...