На останньому листку зошита, списаного в поперек і примітками на полях, Він поставив товстенну крапку і засунув свою нову радість під одвірок хліва.
А на дорозі шмигали маршрутки підбираючи "гривнюп*ятдесятькоп." на крутих поворотах.
Тракт Глинянський прокидався. Сусідка досапувала картоплю: за пів години вона розігне спину і піде вимивати руки від дорогоцінної землі, вимиє обличчя від поту і намалює губи товстенним шаром негарної червоної помади. За півтора години вона сидітиме в приймальні голови Облради і розповідатиме його секретарці, який вона придбала парфюм у Брокарді.
А Він цілісінький день згадуватиме той зошит на кафедрі в Технічному училищі. Неуважно перечитуватиме реферати дебілкуватих, так він їх називав, і матиме в носі враннішню пресу. Він думав, як той найшвидше передрукувати це все на новенький Ейсер і всунути до скриньки видавця своє оповідання. Він знав, він твердо знав, що це переверне його життя.
Проте сусідка підсунула сотню секретарці і та понесла підписувати голові лист-прохання. Потім лист помандрував у міську раду, де депутати на сесії гучно крикнувши "ганьба" незаконному, майже 40-а літньому, існуванню на ділянці землі хліва проведуть успішне голосування за його знесення.
А він повернеться і не знайде свій зошит, а потім в сусідки згорить хата, а ще пізніше він відрізавши їй три пальці напише ними, як фломастерами, на стіні останні два речення з зошиту:
"Тракт Глинянський прокидався. Сусідка досапувала картоплю: за пів години вона розігне спину і піде вимивати руки від дорогоцінної землі, вимиє обличчя від поту і намалює губи товстенним шаром негарної червоної помади."
