ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 719
Творів: 10789
Рецензій: 16404

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

Янголики.Риторичне

© Тата, 30-06-2008
Статистика, 2008 р.: «Кожні п’ять хвилин у світі від                                                                      недоїдання помирає одна дитина віком до десяти років


Природно бути ситим. Жити, і не думати про їжу. Прийти і поїсти, коли хочеш. Кожні п’ять хвилин хтось викидає у смітник їжу. Не смачну, підгорілу, зіпсовану, обвітрену – та яку завгодно. Кожні п’ять хвилин у світі помирає одна дитина – опухає від голоду. Одна миска, та що там, одна ложка каші здатна врятувати ціле маленьке велике життя. – Опухає. Корчиться від різі в животику. Плаче і простить: «Мамо, гам!…». Одна скибка хліба! Хлібчика. Єдиний окрайчик і світ врятує геніального інженера чи фартового спринтера. – Немає. Нізвідки узяти. Бідолашна мама на руках якої помирає голодне дитя. Наїстися б хоч перед смертю – чи так воно?
Питання «чому?» власне, із ряду риторичних. Чи псевдо риторичних. Тому що світ несправедливий. Тому що Бога нема. Тому що Бог є. Тому що людина – найжорстокіший, найтупіший звір. Звірюка.
Тому що Богу треба янголики. Адже їх так не вистачає там, на небесах, де звершуються наші долі, і де літають літаки.
Янголики тримають свічечки у Різдвяну ніч. Янголики оплакують Ісусика і возносять його, воскреслого, у висі.
Янголики тримають за ручку маленьких діток, коли ті вчаться ходити.
Янголики – це маленькі дітки, опухлі від голоду, замордовані власними п’яними матерями (матерями?), замерзлі у підвалах, викинуті на смітники, зацьковані нанюханим, сліпим, глухим суспільством, забуті, загублені державою, кинуті напризволяще, на Божий промисел. А Бог підбирає їх, нещасних маленьких янголиків і вчить робити добро. Він дарує крильця найбільш здібним і дозволяє пурхати по райському саду – з дерева на дерево, з кущика – на квіточку.
Я хочу так думати. Вірити. Єдиний вихід – поза яким морок. Оберніться одного разу, йдучи повз своє маревне місто, і ви обов’язково схопите краєм ока дрібненького янголика.
Чому? Чому їх стало так багато?...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 20 відгуків
© Roksolana, 02-07-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© RemiK, 01-07-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00991082191467 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif