

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12482
Рецензій:	19314

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Авторська проза

Голод

© Negin, 28-06-2008
У місто прийшла субота. Одна із тих, коли стає так нестримно залишатися у рідному місті, а думка повільно тягне кудись далеко-далеко, у незнайомі місця, де не ступали твої ноги, і куди досі не дивилися очі. А чужі краєвиди і незнайомі вулиці з їх вічним балаганом і розмовами приваблюють уяву. Ти не в змозі встояти і вирішуєш податися куди очі забажають. Так і опинився я у славетному місті Чернігові. Вдосталь насолодивши погляд місцевими картинами, я відчув голод. Запримітивши місцевий Макдональдз, вирішив перехопити чогось. Відкривши прозорі двері, я побачив, по суті, те, що і очікував від цього місця: багато хлопчиків-дівчаток, для яких похід у Макдональдз завжди ціле свято; їх батьки, що метушаться навколо них; молоді і не дуже пари, а також поодинокі люди, що стовпіють над кимось з великою надією скоріше сісти на його нагріте місце... А повітря розтікалося тепло-приємним запахом смаженої картоплі… Сміх, шум, голоси, музика і черги вмить заповзли в мене… Поки я тихо стояв за кругло-велетенською спиною одного із татусів і чекав своєї черги, мій мозок продовжував розмірковувати над тим, що бачили очі і відчувало серце. Непомітно прийшла черга, і я помітив посмішку і очі дівчини, що дивилася на мене з надією все ж таки прийняти замовлення. Вмить, оговтавшись від роздумів, я почав пригадувати, що зазвичай замовляю у подібних ситуаціях. Коли процедура замовлення благополучно завершилася, взявши трубочку для кока-коли і піднос із запашною їжею, я почав свій обережний хід у пошуках затишного містечка. Тим паче, шлунок уже на повну давав про себе знати. А там, у затишному містечку вже сидів якийсь юнак з бридким, залиплим волоссям одягнений в брудний, старий одяг. І запах від того одягу пахнув не парфумами, а людиною. Людиною, що вже, мабуть, давно не мала нічого спільного ані з милом, ані з комфортом. Юнак, по суті, і мав запах юнака, без всіляких прикрас і брендів. На столі перед ним, була їжа, так, саме їжа, а не чізбургери-гамбургери. І їжі тої було багато, і кока-коли було багато. Замовив він, як-то кажуть – від душі. Він просто сидів і їв, не звертаючи жодної уваги на людський натовп, що прийшов сюди порозважатися. Мабуть, юнак нарешті-таки, після довгих споглядань, можливо вагань, витративши усі свої гроші, що так довго благав, увійшов у той казковий Макдоналдз, і тепер їв. І робив він це повільно і сконцентровано, з якоюсь східною відчуженістю, насолоджуючись смаковими якостями незнайомої їжі. І жадність, вона була присутня у блиску його очей. Вони горіли нею. Юнак їв, а я дивився на нього, напевно, не з меншою жадібністю (бо сидів десь поблизу). Я ловив кожний погляд цих майже божевільних очей, кожний рух, що супроводжував шматки їжі у відкритий рот. Останній, до речі, був доволі брудний. Взагалі, юнак чимось нагадував звіра, коли той їсть, і в ту мить його нічого більше не хвилює. Потім прокинувся мій голод, бо весь цей час, я не задовольняв його. З новою силою я відчув його руку. Але вона вже ненадовго затримала мене у Макдональдз.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0159521102905 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Голод

Що ж там у макдональдзі такого сталося ?