

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12482
Рецензій:	19313

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Архаровці

Бізнес на друзях

© Калита Василь, 23-06-2008
Чим довше Юзик працював на американців, тим більше втрачав людську подобу. На їхньому курсі так як він з компами ніхто не дружив, тому наш хакер став просто незамінною особою. На перших курсах він допомагав товаришам безкорисливо, та коли спробував західного хліба, “прозрів” і відчув продвинуте життя, в корінь змінився. За кожну програму тепер встановлювався тариф. Студенти були поставлені у безвихідь – з одного боку незрозуміле програмування, а з іншого високі ціни Юзика. Діватись нікуди, і комп’ютерний геній в результаті зривав непоганий куш з одногрупників. Архаровці теж не мали виняткових здібностей до програмування. Вони, хоч і піднаджували Юзика, але за добру плату він був готовий це терпіти і “допомагав” хлопцям вирішувати проблеми. Вони – “лохи”, програмування не знають, амбіцій не мають, з таких збивай побільшу суму і чхай на усі їхні вибрики. Так розмірковуючи, Юзик забував, що і сам попдав архаровцям на “бабки”, коли мав нещастя піти з ними в бар. Купувати собі досхочу чіпсів і сухариків він скупився, а тільки позичав гроші на все це в архаровців, яких з легкістю можна розвести. Але не так сталося, як гадалося. Архаровці після кожного збиткового походу до бару все підраховували, і для любителя халяви набігла чимала сума. Усні попередження на нього не діяли зовсім, мало того, кожному із хлопців Юзик загнув ціну по тридцять гривень за елементарну базу даних. Можна було б зразу відмовитись, та у Васі назрів план. Він погодився: “Названа сума вже є у твоїй кишені.” Ще раз переконавшись, що це ватага лохів, Юзик за вечір нашвидкоруч склепав їм програми і зажадав наступного дня плати. Тепер сміявся Вася: “Казав я тобі, гроші вже маєш у кишені. Що, про борг забув? А-я-яй! За цей шедевр інформатичного мистецтва ми тобі його списуємо. Спи спокійно.” І студент глузливо поплескав спантеличеного Юзика по плечу. Цілий вечір Юзик, закинувши крекання програм, думав, як архаровців розвести. Назавжди зарікався в них що-небудь позичати, але власна вигода його все ще тривожила. Хай би хоч “Ореховими сладостями” востаннє накормили. Ця ідея Юзику до душі припала, хоч була набагато збитковішою за попередню. І от після пар архаровці почули юзиків тариф в шоколадному еквіваленті і зрозуміли, буржуй цей просто так не відчепиться. Доведеться провчити раз і назавжди. Поки хлопці купували для Юзика в кіоску встановлену кількість шоколадок, Вася метнувся в сусідню аптеку і придбав упаковку ефективного проносного. Сам же Юзик спокійно крекав у комп’ютерній аудиторії, тому архаровці мали предостатньо часу для своїх чарів. Вова робив ювелірний надріз знизу обгортки, а решта по черзі сипала туди порошок. Готово! Оцінивши перед тим бездоганний зовнішній вигляд солодощів, архаровці спакували це добро в кульок і вручили Юзику, який зачекався нагороди і невдоволено бурчав під ніс. Тепер найважче було архаровцям – стриматись від сміху, коли комп’ютерний геній розпаковував і їв шоколадку за шоколадкою. Перша здалась Юзику брудною, але жадність таки перемогла, і решту батончиків він їв мовчки, навіть із задоволенням. Ще багацько є в запасі – сидітиме сьогодні Юзик в лабораторії до переможного кінця, поки адмни додому не підуть. Стільки часу сидіти за компами архаровці не мали витримки, тому очікувані результати експерименту для них залишились таємницею. О дев’ятій годині Юзика таки вигнали з комп’ютерної лабораторії. По дорозі до зупинки він ще насолоджувався “Ореховими сладостями” із сюрпризом, та як тільки маршрутка рушила, апетит у нього чомусь пропав. На Юзика це було несхоже. Сама думка, що він у сумці везе ще досить ласощів, безжально скручувала живіт. Решта симптомів теж були звичними. Їхати залишалось ще близько години, а “Ореховие сладости” все більше і більше не давали спокою, тому прийшлось зупинити маршрутку і пошепки запитати водія про туалет. В останнього з життєвою кмітливістю все було гаразд, тому зупинив машину поблизу невеликого насадження обабіч траси. Юзик прожогом метнувся між дерев. Під час пошуку туалета його неодноразово квапив мат водія, що сповіщав про затримку маршруту. Ні з чим Юзик так і повернувся до салону. До його проблеми приєдналась ще одна – де ж цей клятий туалет був захований. Це тільки у них на фірмі все цивілізовано, а тут хоч би будку поставили. Про інші дії в таких ситуаціях американські фільми не вчили. А ще західні манери і повна безпорадність в екстремальних умовах. Відчуваючи себе героєм голівудських бойовиків, який будучи розірваним навпіл ще примудряється визволити “красуню”-модель, Юзик мужньо доїхав до Жовкви. А до самого дому ще скільки! Штивно випрямивши спину і не відриваючи стоп від землі, Юзик повз немов черепаха. Лиш одне місце довелось минути бігом – будинок малої, яка вже його зачекалась, а з’явитись перед нею в такому стані було б неприпустимим. Про похід на спортмайданчик годі було думати. Вдома тітка неабияк здивувалась, коли Юзик проминув спальню з компом і кухню із запасом чіпсів. Вона лиш почула, як за ним грюкнули двері в нульову кімнату. Докликатись Юзика було неможливо. Стоячи під дверима, тітка лишень чула такі звуки, немовби він там з малою закрився. Дауни, дебіли, лузери, факери – Юзик, сидячи в туалеті, лаяв когось на усіх мовах. Не зважаючи на проблеми з логікою, він таки збагнув, де собака зарита. Коли все вляглось, Юзику було не до компів і не до малої. Так скоро він ще ніколи не лягав спати. Цілу ніч його переслідували кошмари – архаровці один поперед одного лізли на нього з “Ореховими сладостями” і баночками “пургену” в руках. Задушити їх хотілося, та не було сил. Правильне рішення прийшло до Юзика тільки зранку – не згадувати нікому про цю прикру пригоду. Аж подумати страшно, яка реакція послідувала б у відповідь на його захист. Не бачити тоді Юзику спокою до самого закінчення універу. Ганьба яка! Тоді б кличка “Юзер” була для нього найпестливішим словом у світі, бо її б замінило прізвисько співзвучне з вчорашнім випадком. Найкраще промовчати, і не мати більше ніяких гешефтів з архаровцями. Цю братію йому не провести.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.0237021446228 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design