

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12482
Рецензій:	19313

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Сатира й гумор

Фізика і лірика

© Калита Василь, 18-06-2008
Вчити фізику, як і будь-яку іншу нову дисципліну, студенти почали з поданого на лекції списку літератури. Щоб вдома полиці не пустували, прийшлось взяти щось у бібліотеці. Васильчук на парі наголошував, що найважливішою, майже настільною книгою у їхньому курсі є посібник авторства Бать. Всім курсом ринули вони в бібіліотеку, яка зовсім не була пристосована до такого натовпу. Всередину заходили по троє. Юзику випала честь іти за підручниками з Васею і Додіком. Людина, що наслідує американський стиль, не звикла залишатися в тіні, і, щоб підкреслити свої лідерські якості, Юзик, випереджаючи архаровців, з порога крикнув: "У вас є Бать?" Старша бібліотекарка аж засоромилась, а Вася з Додіком, як завжди, залилися сміхом. Але компютерний геній не збагнув, з чого вони ржуть, і ще раз перепитав: "Є Бать?" Архаровці не сподівалися, що оцей студент, який при них боявся лишнє слово вимовити, за одну мить принесе їм стільки радості. Сміятися вже не було сил, і Вася, ступивши наперед Юзика, спокійно додав: "Посібник з фізики хочемо." Бібліотекарка задовольнила всіх. Але Бать їм не поміг. Книжки і надалі прикрашали шафи їхніх осель, а Васильчук з перших же занять взявся серйозно за навчальний процес. Коли він дав цілий список лабораторних робіт і задач, необхідних для здачі екзамену, студенти зрозуміли, час розплати не за горами. У Васильчука поблажок не було. Хай би хтось тільки попробував схалявити, він негайно ставив “пару” з наслідками на майбутньому іспиті. Вчити теорію було найважче, а без неї викладач жодної лабораторної не зараховував. Як тільки прийшлось до діла, Вася і Додік як “найстаранніші” студенти потрапили Васильчуку в опалу. Інші, прижавши хвости, вже по кілька лабораторних захистили, а ці гаврики ще ніяк не могли відповісти на його теоретичні питання. Якщо й доходила справа до лабораторної, то Вася з Додіком досліди разом проводили, і довести роботу до кінця не судилось. Вася вже Додіку й до приладів не дозволяв торкатися, та захист звіту був всього лиш невдалою спробою. Навіть, коли він сам ішов лабораторну захищати, на горизонті у найвідповідальніший момент з’являвся Додік, і Вася вибухав сміхом прямо перед викладачем. Попробуй стриматися, коли посеред пари в склані двері постукало то чудо з мокрою головою в наскрізь промоклій фуфайці і зі словами: “Ги, можна?” завалилось в аудиторію. Здача звітів стала фантастикою, а кожна пара починалась із нотації двом “братам-близнюкам”. Професор був уже в літах, і йти на пару до архаровців без ста грам(а деколи і більше) йому не вистачало здоров’я. В лабораторії, де студенти трудились над своїми роботами неприховано стояла на полиці “Лампочка”, що час від часу відволікала увагу архаровців. Ретельно заправившись, викладач з’являвся на парі і ніс казна-що. Кожен механізм, роботу якого доводилось розглядати, він описував наступним чином: “Два хлопи тримають, а третій пхає.” Або на одній із лабораторних вивчався такий надскладний прилад як ванька-встанька. Уявивши себе єдиною розумною істотою серед аудиторії недоумків, Васильчук заходився пояснювати на пальцях: “Ванька-встанька – це такий механізм, який нахиляєш донизу, а він все одно встає.” Було б весело, якби професор під градусом не проводив удвічі більшого терору. Двійки роздавав вліво і вправо, помічав будь-яку неточність у відповіді, придирався до кожного слова студента. Навіть невмілий переклад з російського підручника викликав у нього бурхливу реакцію. Давним-давно в розмовній мові прижилось кульку “шариком” називати, а Васильчук і у філологію вирішив зробити свій внесок, тому, коли біля дошки студентка зачитувала в умові задачі "шарік, підвішений на нитці", він вийшов із себе, ще більше почервонів чи то від люті, чи від “Лампочки”, і випалив їй в лице: “Шарік – в буді!” Попробуй в таких умовах задачу розв’яжи. Результати були, як і очікувалось. За кілька років навчання студенти звикли, що половина групи перездає іспит, а деякі люди й відсіюються. Викладачі, що не ставили талонів, були винятками, решта ж норовила хоча б п’ятьох зрізати. Васильчук відносився до широкого загалу, тому екзамен у нього здавався довго і нудно. У колі студентів Вася вважався першим претендентом на відрахування. Мало того, що звіти лабораторних здавалися туго, “жарти” викладача на парах його смішили, так він ще й на перервах у дзвінок до лабораторії тарабанив, відриваючи Васильчука від прийому “ліків”. Але прогнозування – річ невдячна. Розуміючи, що пахне смаленим, Вася за одну ніч пройшов увесь курс фізики. Таке навчання було в його стилі. Він міг єдиним на всю групу завалити іспит, з якого навіть трійок не ставили, а на складних екзаменах ламав усі стереотипи стосовно себе. Коли Вася розповідав теорію одночасно зі здачею звітів, у аудиторії стояла мертва тиша очікування – ось-ось його виженуть. Та не тут то було. Васильчук і сам не сподівався, що з першого разу заповнить йому залікову. Надії Юзика теж не виправдались. Він уже з двохсотвідсотковою упевненістю думав, що “даун” нарешті піде за своїм істинним призначенням у Збройні Сили, і ніхто більше не ображатиме компи й Америку, та приколам було суджено продовжуватись. Правду кажуть, удача любить сміливих. Лиш Додік, чуючи за собою стільки грішків, прислухався до раціональних порад Петра і Юзика й узяв неявку. До аудиторії на гарматний постріл боявся підійти, забився в кутку коридора, щось мичав під ніс і сором’язливо закривав голову руками, коли повз проходив Васильчук. Отут життя його і повчило, кого треба слухати. Вася, хоч і часто збиткуватися може, але у такий відповідальний момент, не зважаючи на свою вітряність, пораду дає добру. Пішов би Додік разом із ним іспит здавати, не було б, можливо форми К. Відданий друг залишається другом, навіть, якщо він з Кульпарківської.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

А що там сталося?
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Лисий Микита, 18-06-2008

історія непогана - житєйська
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© В:тал:й, 18-06-2008

Згенеровано за 0.00973987579346 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Фізика і лірика

А що там сталося?

історія непогана - житєйська