Журналіст заснув. Снилося телешоу. Дшинський був глядачем.
Глядачі – пузаті дядьки та грудасті тітки, жваво аплодували після слів ведучого з натягнутою усмішкою.
- Наші переможці! Вітайте їх! – кричав у мікрофон піднесеним голосом, похитуючи злиплою від поту чуприною ведучий Павло Гнида. – Тепер можете виграти супер гру або забрати приз – цей чудовий кухонний комбайн!
Молода пара переможців шаленіла від радощів!
- Супер гра! Супер гра! Супер гру вибираємо! – заверещало відразу молоде подружжя переможців. Ще б пак! За перемогу у супер грі дадуть супер приз! А це тобі не хрін в балді!
- Щоб перемогти у супер грі вам потрібно виконати три завдання. Два запитання інтелектуальні і одне спеціальне, смакове! – награно радісним тоном верещав Гнида. – отож перше питання! Назвіть істоту, до образу якої найкраще підходить приказка «Річку обійти, не один сосочок пролизати»?
Публіка завмерла в очікуванні. Дядьки повтягували свої пуза, тітки ледь ворушили грудьми.
- Щурокінь? – невпевнено сказав після короткої сімейної наради молодий переможець-чоловік.
- Це ваша остаточна відповідь? – побавився у Якубовича Гнида.
Подружжя ствердно кивнуло.
- Щурокінь! Абсолютно правильна відповідь! – радий немов за себе загорланив ведучий. – Наступне запитання: Куди печінковий салат запроторити, шукаючи горло птиці у весняному полі?
Переможці задумалися. Їхні обличчя нагадували зад Дональд-Дака, який викручується під час ходи. Пихаті, але зі страхом, що можуть облажаютися.
- Ну в сраку! – Сказала у відчаї жінка, членкиня молодого подружжя переможців, впевнена, що уже не відповість.
В сраку! Браво Абсолютно правильно! – гукав Гнида. Овації публіки звучали ніби ревіння тисячі п`яних тигрів. – І тепер третє завдання! Вирішите його – переможете! Зараз вам зав`яжуть очі та заткнуть заліпками фірми «Veneters» носи. Після того, до рота залиють по 200 грамів субстанції. Вгадаєте, що це таке, супер приз буде ваш!
Подружжя прив`язали рожевими шкіряними пасками до якихось апаратів. Лиця їхні випромінювала якась цікавість і острах поразки. Очі зав`язали, в горла встромили шланги. З них полилося. Натекло куди більше ніж 200 грамів. Коли субстанція заповнила шлунки переможців, полилася на їх обличчя,одежу. Врешті шланги вийняли. Пов`язок не знімали.
Це Суміш борщу, томатної пасти та шоколадного крему? – запитав з надією у голосі чоловік.
Це згущене молоко з повидлом та апельсиновим соком? – запитала ще не відійшовши від потужного струменя у горлі жінка.
Можете зняти пов`язки! Це не те і не інше! – сказав Гнида. – Це гівно! Ми закачали у вас по три літри свіжого гівна! І ви ніхрена не виграєте, і ніякі ви нах не переможці, а звичайні засрані гімнюхи! Го-го-го!
Подружжя переможців стояло з заляпаним гівном одягом, лицями, нутрощами, душею та гордісттю. Вони програли! Публіка весело аплодувала та кидала у засраних папірцями. Папіряки дуже кумедно прилипали до їхніх зволожених гівном тіл. Дашинський спав. Крізь сон подумав, що після такого гівняного видовища йти у робітничу лікарню, йой, перепрошую, їдальню за кілька кварталів залитих водою вулиць йому чомусь не хочеться...
(уривок з тексту ТИЖДЕНЬ провисіти в нічомуhttp://gak.com.ua/creatives/1/10073 бо до того думаю ніхто не дочитався:))
