

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	723
Творів:	10888
Рецензій:	16578

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

Білий блюз Чорного моря

© марія балук, 14-06-2008
Продавщиця пляжного кіоску Тоня любила футболки з глибоким декольте, пломбір із згущеним молоком і прапорщика Шматко з «Солдатов». А ще вона любила білий блюз, що робило її образ невідповідно загадковим. Але на відпочинку рідко кого займає дослідження чийого-небудь іміджу, і тому всі відпочивальники невеликої відомчої турбази Вінницького мостобуду насолоджувалися південним ялтинським сонцем, теплим Чорним морем і романтичним блюзом Гарі Мура, який дійсно приємно і ненав’язливо прикрашав невеликий обгороджений пляж, пивний кіоск, та і саму Тоню, що розпливлася серед вибілених кучерів, блакитних тіней і яскраво-червоної губної помади. Як тільки вона із дзвоном і шумним видихом знімала важкий замок з тумбочки кіоску і починала розкладати яскраві пакетики з чіпсами і горішками, дядько Гена зазвичай починав день знайомим закликом: «Тоська! Врубай-но свого Гарі, а то чё-то бермуторно на серці!» Тоді Тоня з щасливими очима діставала колись сріблястий JVC і гордо натискала клавішу «play». Відпочивальники сповзалися на пляж, розташовувалися під парасольками, шаруділи надувними матрацами, хрустіли чіпсами і горішкам. Море штормило вже другий день. Хоча вітер і пом’якшував трохи липневу спеку, але море виглядало грізним і шумно плювалося піною. Насолоди від купання не очікувалося. Але Тоня навіть раділа цьому. Відсутність можливості поніжитися в теплому морі відпочивальники активно заповнювали пивом, воблою, морозивом. Торгівля йшла. Віка з Сергієм, молода пара з Києва, прийшли лише біля одинадцятої. Мабуть малий синочок Діма знову цілу годину жував вранішню кашу. Та і самі вони, напевно, посварилися. Дивилися в різні боки і якось нервово тягнули за руки дворічного Дімку. Ніна і Павлик, їх сусіди по будиночку, вже чекали на пляжі. Віка тицьнула Дімці в руки червоне відерко з набором пасочок і почала обговорювати з Ніною причину ранкової сварки. Молоді чоловіки пішли до Тоні за пивом. Тема їх бесіди була та ж. Але Павлик ненавидів плітки і квасні фізіономії, а любив приколи, карти і випити. Тому 10 хвилин потому вся компанія вже відзначала примирення Віки і Сергія, попиваючи пиво за грою в карти. Хоча відерко і було новим і яскравим, а пасочки – кольоровими і блискучими, Дімці все це набридло так само швидко, як і вчорашній надувний крокодил. Він почав нудити і тягнути Віку за руку. Вона відмахувалася і говорила: «Зараз, зараз йдемо будувати будиночок для краба». Віра Харитонівна, що лежала поруч на величезному картатому матраці, захотіла долучитися до виховного процесу. Почувши її солоденьке запитання: «А хто це купив тобі таке красиве відерочко?» і, глянувши на її зелену панамку і черепашачі окуляри, Дімка заверещав ще голосніше. Тоді Віка встала, узяла знайоме відерко, лопатку і Дімку і розмістила все це недалеко від берега. Спорудила невелику гірку з піску, набрала біля берега води у відерко і почала поливати гірку водою з відра за допомогою лопатки. Гірка стала твердою, і вона зробила в ній дірочку і пояснила синочкові, що там житиме крабик. Дімці все це дуже сподобалося. Він заспокоївся і став усміхатись. Потім узяв лопатку і почав сам поливати гірку водою. Віка посиділа з ним ще декілька хвилин, а потім повернулася до Сергія і друзів, і вони продовжили гру. Час від часу Віка поглядала у бік, де грався Дімка. Раптом маленький пляж здригнувся від несамовитого крику Віки. «Діма!!! – заверещала вона і кинулася до того місця, де ще хвилину тому сидів малий. Але його ніде не було, лише злі хвилі грались червоним відерком. Віка в істериці кидалася по березі. Ніхто на пляжі ще нічого не зрозумів, але всі схопилися і кинулись до Віки. Дядько Гена все зрозумів. Він швидко і чітко скомандував: «Всі в ряд! Уздовж пляжу! Взялися за руки і у воду! Швидко! Вперед!» Всі люди, що знаходилися на невеликому пляжі, як гіпнозу, підкорилися його наказу. Ланцюжок людей швидким кроком входив в море. Тоня теж чимдуж мчала до хвиль, але тут знову скомандував дядько Гена: «Тоська, займися мамочкою!» І Тоня побігла до Віки, і почала щодуху трясти її за плечі і бити по обличчю, оскільки та вже майже втрачала свідомість. «Знайшов!» - пролунав раптом крик. Молодий хлопець Ігор миттєво пірнув і підняв на руки малого. Він не дихав. Тут до Ігоря підскочив дядько Гена, вихватив Дімку і в три стрибки досяг берега. Далі поклав його навзнак, натиснув коліном на груди і швидко обернув на бік. Хлопчик закашляв, і вода забулькала з маленького ротика. Всі зітхнули з полегшенням. Тоня все так само трясла Віку, але вже з криками «Все добре, все добре. Він живий. Все буде добре!» Тут Віка вирвалася з її обіймів, побігла до Дімки і просто впала на нього всім своїм тілом. Сльози струмком текли з її очей, і Дімка теж почав ревти на весь голос. Сергій стояв біля них навколішки і мовчав. А люди довкола гладили всіх трьох по голові, по спині, брали за руки і все говорили: «Все добре. Слава богу, все добре», а також дякували Ігореві. Дядько Гена вже палив біля Тоніного кіоску. Там все так само романтично і натхненно Гарі Мур грав свій білий блюз. Нарешті Віка піднялася, віддала Сергієві Дімку і обійняла Ігоря за шию. Вона не переставала шептати крізь сльози: «Дякую, дякую». Потім зняла з безіменного пальця золотий перстень з великим червоним рубіном і мовчки вклала Ігорю в долоню. Ігор тримав перстень на відкритій долоні, і всі тихо дивилися на рубін, що зачаровував таємничим блиском. Тут підійшов дядько Гена і запитав, вказуючи пальцем на перстень: «Можна поглянути?» Ігор, не роздумуючи, віддав йому перстень. Дядько Гена узяв його, повертів в пальцях декілька секунд, а потім з силою закинув далеко в море, і хвилі відразу розчинили його в піні. «Море віддало, море хай і забирає», - сказав він. Нікому не здалося це дивним вчинком. Навпаки, у всіх на вустах завмер подих захоплення. «Не дивіться на мене так. Адже я старий підводник. Я море знаю, я море люблю і поважаю. Море – це Бог, і нехай на його жертовний вівтар ми складатимемо лише золото. А воно дарує людям радість спілкування з морем». До кінця зміни дядько Гена насолоджувався безкоштовним пивом з Тоніного кіоску.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00977492332458 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Білий блюз Чорного моря

Непогана спроба як на перший раз