

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12482
Рецензій:	19313

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Еротика

Як ти хочеш…

© Ілля НєСєрий, 10-06-2008
Як ти хочеш… Хочеш, я подарую тобі радість? просто підійду і поцілую тебе, ніжно, так як ти захочеш, і куди захочеш. залізу руками в твоє довге волосся, яке пахне тобою і твоєю весняною свіжістю, і буду куйовдити його, ну так, як ти любиш, буду дивитися в твої безмежно глибокі, звабливо-зелені очі так довго, довго, і за мить до того моменту, коли ти зніяковієш від відвертості і від мого бажання тебе знову поцілувати, поцілую тебе. буду тримати твої долоні в своїх, віддаючи тобі своє тепло. великим пальцем правої руки не поспішаючи проведу по твоїх тоненьких бровках. якщо захочеш, ніжно оближу твоє вушко, ти від цього шаленієш, я пам’ятаю. і твої парфуми підкажуть мені, що твоя шийка теж хоче пестощів…, на що я буду повністю згоден, мені приємно робити тобі приємно. забажаєш масаж – не проблема, еротичний – ну так це ще краще, пробудить мою сексуальну фантазію. якщо дозволиш, ну я думаю, після цього дозволиш мені попестити тебе під кофточкою, збуджувати твоє тіло не поспішаючи. коли почнуть набухати твої персти, я відчую, що роблю все правильно, ну так, як ти хочеш, а щодо мене, то я хотів ще до того, як подумав поцілувати тебе. ну ти, мабуть, помітила це, через випученість на моїх штанах. буду шепотіти тобі слова кохання, роблячи недвозначні рухи руками по твоєму тілу, поступово опускаючись все нижче і нижче. ти почала заплющувати очі – це ще один знак того, що я роблю все правильно. тепер ти чомусь поспішаєш, стягуєш з мене футболку. твої руки і рухи не підвладні ані тобі, ані мені, вони ковзають по моєму тілу, мнуть м’язи, інколи залишаючи незначні подряпини. казав тобі - підстрижи нігті, але ладно, не зараз… і ось нарешті, я опустився своїми губами до твого п’янкого пупика, ти боїшся лоскоту, але водночас тебе аж підкидає, коли я тебе туди цілую, таз рухається то вправо, то вліво, ніяк не можу піймати язиком ту впадину пупа. очі примружені, твої руки в мене в волоссі, мої десь там…коли ти сильно тягнеш волосся, я розумію, що етап підкорення впадини пупа підійшов до кінця, інакше я залишусь без волосся, а ти втечеш в інший світ, не дочекавшись мене. не забуваю про твої пелюстки-вуста. вони на стільки гарячі і невловимі, що обпікають мої губи, руки, пальці, долоні, шию. з них виривається твоє єство, я хапаю його тілом, вдихаю, ковтаю тебе повністю, відчуваю тебе своєю і віддаюсь тобі повністю… ти починаєш експериментувати: на стіл? - так на стіл, на підлогу? – дай тільки ковдру простелю, - не встиг – ти вже простелила. ти вже збуджена на стільки, що можеш мене проковтнути за раз. нещадно продовжуєш дряпати мою спину, терплю, бо майже не помічаю цього, опутуєш мене своїми ногами. твої очей, я зрозумів, не побачу ще довго. важко дихаєш, гучно, щось лепечеш. обмазую тебе медом і починаю облизувати, ти так само обмазуєш мене і ми облизуємо один одного хвилин так …надцять. солодко, дуже солодко, як мед – це додає сил і мега збудження. ти трохи наглієш і не питаючи, чи я згоден, опускаєшся все нижче і нижче. ну я спочатку тебе трішки стримую, а потім віддаюсь тобі повністю. все як ти захочеш. я бачу небо і зорі, відчуваю вітер, я навіть можу його піймати за хвоста. я лечу…далеко, далеко за хмари, за хмари, за гори, за ліса, за поля, за моря. лечу без крил. відчуваю твої губи, язик і піднебіння. коли майже настає момент познайомитись з богом, я дивлюсь тобі в очі і ти без слів розумієш, що я хочу показати тобі ті ж хмари, ту далечінь, вітер, хвилі океанів, безкрайність полів… і ти не проти. ти віддаєшся моїм пестощам, хоч тобі і трохи лоскотно… коли ти сильно мнеш мою голову, я розумію, що час відлітати нам разом. і на нашому килимі-літаку ми включаємо автопілот і віддаємося один одному і коханню…і без сил засипаємо в обіймах до ранку. все як ти хочеш. але зараз я не можу, не ображайся, я тебе кохаю. я пишу зараз. мені ще трохи треба пописати, розумієш? про людей, про те, як їм тяжко живеться в Україні. пишу. що не можна зупинятись їм, піддаватись дурощам, адже така велика і чиста душа в наших братів українців. ти поглянь, ось почитай, послухай. ще годинку, благаю, я тебе кохаю, розумієш? (по очах бачу, що не розуміє). я не йду нікуди. просто годинку одну ще. кохаю душею і тілом. годинку. пишу… але так важко відмовити жінці, яку кохаєш по-справжньому… Березень 2008
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

хм...
© Елін, 13-06-2008

не згодна
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© nfmnk, 11-06-2008

ку
© Артём С_прюветом... Бухай, 11-06-2008

Весняний настрій
На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© onore de balzam, 11-06-2008

Згенеровано за 0.0108442306519 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Як ти хочеш…

хм...

не згодна

ку

Весняний настрій