

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	720
Творів:	10807
Рецензій:	16411

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

Крек і антикрек

© Калита Василь, 09-06-2008
Вася ніяк не міг зрозуміти, що робить у такому місці – після пар він зайшов до комп’ютерної аудиторії. За вікном стояла похмура осіння погода, а додому ще йти не хотілося. Було досить пізно, пари вже не проводились, і кожен студент мав змогу самостійно працювати за компом. Вася думав, знайде зараз Юзика і почне гнати, відриваючи його тим самим від улюбленого заняття - крекання програм. Але, як не дивно, жертва науково-технічного прогресу була відсутня. Лише Петро самотньо але з неабиякою зосередженість вникав у новини “Української правди”. Налякавши його ранньою імпотенцією від випромінювання, Вася сів за сусідній комп. Розсилати сьогодні друзям SMS-ки з приколами у нього не було натхнення, та й телефонний довідник нічого нового не приніс. Щоб трохи розважитись, заходився він читати масні анекдоти і оповіданнячка, але і вони не розвіювали осіннього настрою. Раптом Вася згадав, що кілька днів тому підгледів, як Додік набирав свій пароль до мережевого диску, або як це звучить на комп’ютерному жаргоні “юзера”(недарма Юзик таке чудернацьке ім’я носить). Цікавість вмить розвіяла тугу, і він,закривши свій диск, увійшов на додіків. Першим, що кинулось йому у вічі, були оригінальні назви файлів: “.,”, “-“, “=”, “а”, “аа”, “ааа”. Попробуй розберись. Спочатку їх треба назвати по-людськи, і Вася заходився давати їм пов’язані з Додіком імена: “Пацятичі”, “лемко”, “Самсон Матумба”, “ги”, “зараз встану”. У самих же файлах нічого цікавого не виявилось – усі ці набридлі лабораторні. Декілька збережених на диску малюнків теж не виправдали очікувань. Вася надіявся знайти там фотки чорних футболістів, щоб від душі поіржати, а натрапив лиш на скромні лемківські хатинки, скачані Додіком з Інтернету в період його чергової депресії. Та, варто зазначити, халупи настрій підняли, адже з пам’яті зразу виринули розповіді про Пацятичі. Хоч на картинках не було жодного дерева, та Вася чомусь мимохіть згадав недавню додікову відмазку від походу в бар. Коли друзі кликали його попити пива, він заявив: “Не маю часу, мені треба негайно їхати в село, щоб вилізти на дерево.” Міг же ж і не уточнювати, бо після шквалу сміху, архаровців зразу почали мучити питання, пов’язані з цією місією. Додік розповів їм про це з найменшими подробицями, що його завдання полягає в розміщенні антени на кроні горіха, що спочатку антена ця висіла на грушці, але тепер треба її терміново перемістити. На запитання: “Що ж сталося з грушкою?” Додік, зімітувавши руками рух коси, сказав: “Я її – фіть!.. І грушка впала.” Відповідь вичерпна. Архаровці ще довго ходили під враженням, які ж це коси мають бути в Пацятичах. Не так з лемківських хат, як із згадки про грушку, Вася почав хитро усміхатись, чим привернув увагу Петра до свого заняття. Петро звик бачити, як той вивчає тексти пісень “Любе”, пересилає собі на мобільний їхні караоке, розглядає зображення військової техніки, читає статті про футбол чи врешті-решт відправляє комусь SMS-ки від таємних шанувальників, а тут такий народний побут. Щоб розвіяти його здивування, Вася розповів, по чиєму “юзері” він лазить. Нові назви файлів, а також скачані Васею з Інтернету в подарунок Додіку еротичні фотки негрів, звичайно, розсмішили Петра, та він запропонував ще виконати кілька нескладних операцій з додіковим диском. Не терплячи всяких банальностей, Вася навідріз відмовився міняти пароль, а от ідея приховати всі документи припала йому до душі, тим більше він сам такого робити не вмів. Уявивши собі лице Додіка, коли той на юзері не знайде жодного документа, Вася попросив Петра це зробити, але з гарантією, що в процесі не зникне ніякий файл. Операція була нескладною, і в результаті на екрані красувалося порожнє вікно. Далі творчість проявляв Вася. Від безділля він почав створювати уже видимі папки, вкладені одна в одну. Десь в десятій папці Вася вирішив зупинити це діло і створив документ з посланням: “Якщо дійшов до цього рівня, значить ти – розумний, і цілий день архаровці з тебе не прикалуватимуться. На сьогодні з тебе вистачить пережитого шоку. Від страху, напевне, усе впало, тим більше, що ти курсову почав набирати. Не хвилюйся, документів твоїх не видалив, просто вони надійно заховані. За кілька пляшок пива все буде повернено. Хакери-початківці.” З самого ранку Додік виявив бажання набирати курсову. Він, хоч і недобросовісно ставився до навчання, та це було зовсім інше, адже його науковий керівник Байкарчук був справжньою грозою факультету, талони навіть за курсові ставив, а на іспиті міг послати на перездачу чи не всю групу. Під кафедрою в очікуванні консультації у Додіка коліна тремтіли, і отримавши чергове завдання, негайно брався за роботу. А тут напередодні Байкарчук заставив новий текстовий редактор освоювати і по ходу набирати курсову. Єдиний раз Додік наважився його запитати про наступну консультацію: ”Чи можна прийти на наступний тиждень в той сам час?” Навіть тут з викладачем не вийшло порозумітися. Відповідь Байкарчука просто вбила в Додіку бажання більше про що-небудь питатися: “Ні, я сказав! Приходьте в той сам час на наступний тиждень!” З дядьком таким жарти погані. Бачачи, що у викладача ще більші проблеми з логікою, ніж у нього, Додік безвідмовно взявся за освоєння комп’ютера. За тиждень він не тільки встиг розібратися з програмою, але й набрати кілька сторінок курсової. Незабаром Байкарчуку можна буде здавати чорновий варіант на перевірку… Ввівши пароль, Додік вжахнувся. Побачивши незнайому папку, він зрозумів, щол кількаденна одноманітна праця зійшла нанівець. Байкарчук тепер вгору глянути не дасть. Тим часом Вася разом з Максом і Вовою без діла бродили по комп’ютерній аудиторії, ніби в пошуках вільного місця, а насправді очима пасли напівпорожнє робоче вікно Додіка, який від такого удару і припустити не міг, що це черговий архаровський прикол. Додік прекрасно оцінював свої глибокі знання з інформатики, а тому думав, що знову зробив щось не так, і всі документи зникли. Зібравшись з останніми силами, він відкрив папку. А там, о жах, ще одна. Архаровці ледве стримувались, щоб не пирснути сміхом, коли спостерігали, як Додік відкривав папку за папкою. Нарешті щось нове – текстове послання. Зовсім блідий і спотілий від страху, Додік відкриває його. Прочитавши вміст, він різко розвернувся до друзів, які щойно випустили на волю затриманий регіт, і видав своє: “П-п-придурки!” Аж тепер від душі відлягло, дарма, що архаровці ще не заспокоїлись. Він, було, почав просити їх повернути все приховане, але ті жартома вимагали пива. Окрилений несподіваною, як і саме зникнення файлів, радістю Додік миттєво вийшов зі становища. На відміну від нього, студент, що сидів за сусіднім комп’ютером, умів шукати приховані файли, і вже скоро Додік любувався під сміх архаровців чорними мордахами. Дізнавшись про результат своєї діяльності, Петро поспішив похвалитися успіхом Юзику. Треба ж, з допомогою архаровців Додіка принизив! Щоб втертися в довір’я Васі, довелось на крайнощі йти – вдати із себе приколіста, який просто так веселитиме інших, утнувши жарт від душі. Сам же Петро сміявся рідко і не любив смішити інших. Він вважав себе людиною, нездатною на помилку, а тому прорахунки інших жорстко осуджував, заодно не терплячи критики в свою адресу. Взявши за свій життєвий шлях голлівудську “ідеологію”, Петро на повному серйозі записував себе до сучасних надлюдей, у яких все під контролем, а решту зневажав як непотрібних суспільству невдах-“лузерів”. Архаровці згодом забудуть дрібну пригоду з диском Додіка, та й він сам це простить. Повеселившись кілька хвилин, вони всі разом підуть на пиво, а Петро з Юзиком ще довго обмиватимуть Додіку кісточки, який він тормоз, що живучи в XXI столітті, не знає елементарних речей в області інформаційних технологій. Заняття, погодьтесь, гідне справжніх чоловіків.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0128099918365 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Крек і антикрек

[ Без назви ]