

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12482
Рецензій:	19314

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Архаровці

Деруни

© Калита Василь, 06-06-2008
Коли ж більшість студентів смачно обідала чіпсами й сухариками, пила «Пепсі», псувала собі шлунок хот-догами, архаровці залишалися вірними нашій кухні. Від бару до бару ходили вони, куштуючи там українські страви. Одним з найулюбленіших їхніх місць для посиденьок стала дерунна в центрі міста. Туди на великій перерві і ходили обідати хлопці. Деруни зі сметаною, деруни з грибами, деруни зі шкварками – досить було лишень глянути в меню, починала текти слина. Пропаганда забігайлівки не зійшла нанівець, бо скоро і Петро з Юзиком проявили ініціативу приєднатись до архаровців. Випадки, коли вони зраджували швидкій та зручній їжі за всю їхню студентську історію, можна було перерахувати на пальцях. Та все ж. Відсидівши нудну лекцію, хлопці чимдуж побігли живитися і за лічені хвилини вже були в дерунній. Оформлений в народному стилі інтер’єр зовсім не вказував на вірність господарів забігайлівки українським традиціям. Вишиті рушники на оббитих деревом стінах – це був всього лиш елемент рекламної кампанії, «замануха» для українців. У кожного свій шлях до доларів. Проте уся ця вдавана українськість виглядала набагато краще ніж західний блиск. Відвідувачі тут почувались затишно, не надокучали ні модні хіти, ні телевізор на стіні, що показує без перестанку кліпи з голими американськими повіями. Постогнавши, що в піцерії було набагато прикольніше, Юзик замовив собі деруни із грибною підливою. Він, можливо, навіть не здогадувався, що це таке, думаючи, зараз принесуть у яскравій упаковці та ще з акцією, а підлива буде там усередині, поміщена в компактне коритце. Взявши пляшку горілки і пачку томатного соку, студенти стали чекати за столиком біля вікна своїх порцій. Перед обідом на всякий пожарний Додік вирішив ще забігти в туалет, що добре проглядався з-за їхнього столика. Звичка бігати в «культову точку» на кожній перерві була притаманна Гуру, та сьогодні його з ними не було, і Додік замінив товариша. Вичекавши якусь мить, поки Додік перебував у туалеті, Вася підбіг до дверей і вимкнув світло. Реакції ніякої. Архаровці тільки спостерігали, коли Додік вийшов немовби ні в чому не бувало. Йому не звикати. Де видано, щоб у пацятицькому виходку світло було. Тому така дрібниця як витівка Васі його зовсім не збентежила, хоча і була здогадка, чиїх це рук справа. Та настала черга Юзика. Поважною ходою він підійшов до туалету, ввімкнув світло і зник за дверима. Неважко здогадатись, що в наступний момент зробив Вася. Через деякий час із туалету виглянув Юзик і, усунувши проблему зі світлом, знову повернувся всередину. Та Васі було цього мало. Орієнтовно почекавши, поки Юзик почне свою справу робити, він знову… Тиша, Юзик одягає штани щоби вийти і включити світло, після чого повертається назад. Так тривало разів з п’ять. Для привченого до цивілізації Юзика відсутність світла в туалеті була цілою катастрофою. Вася міг би ще і ще випробовувати його на стійкість до екстремальних умов, та до столу подали деруни. Побачивши на тарілці жовті грудки, политі сірою рідиною, Юзик був здивований і на цілий бар заявив: “Підливка ця нагадує соплі.” Відвідувачі, що смачно уплітали деруни, всі як один зиркнули на нього, а Вова сказав: “Вмієш ти людям апетит підняти.” Хоч для Юзика така страва була незвична, та він вміло орудував поданими ножем і вилкою. Хлопака на корпоративні паті ходить, про що він, власне, і почав свою розповідь після першої чарки. Архаровці притихли, передчуваючи, що Юзик зараз щось видасть. Довго чекати не прийшлось. Вася мало не луснув зі сміху, коли той додав, що у них на "паті" має бути дрескод. Він просто подумав, що їх там накормлять якоюсь падаллю, і в Юзика почнеться “дрескот”. Отримавши звинувачення в даунізмі, Вася продовжував слухати, з яким азартом Юзик розповідав Петрові про переглянутий напередодні фільм “Хроніки Нарнії”. “Коли я його дивився, то аж плакав,” – поділився він з хлопцями. Тут же була версія Васі, що могло викликати сльози в незворушного твердршкірого кар’єриста Юзика – у фільмі показували масове знищення комп’ютерів. Юзик починав все далі і далі заглиблюватись у голлівудський кінематограф. Щоб не слухати поіменного упоминання Петром американських акторів, Додік вийняв із «боса» спортивну газету і разом з Васею і Вовою заходився під випивку її читати. «Спортивка» подіяла. Облишивши обговорення модельних стандартів голлівудських «красунь», Петро вирвав з рук друзів газету і почав щось у ній шукати. На першій же сторінці красувався компромат на Додіка під назвою «Самсон Матумба одружується». Швидко пробігши футбольні новини, Петро зосередився на своєму улюбленому «баскеті». Поки архаровці між собою обговорювали останню серію «Солдатів», Петро сторінку присвячену НБА устиг прочитати від а до я. «Можна подумати, я того не знав, - самовпевнено усміхнувся він, переглядаючи останню рубрику з усякими цікавинками. – Це ж коню ясно, як футболіст на полі малу нужду справляє. Впав на газон, повалявся і готово.» Зрадівши, що найближча людина нарешті озвалась, пробуджений від духовної сплячки Юзик додав: «Буває, на полі таке болото, що гравець собі спокійно звалитися може!» І це на цілу дерунну. Знову відвідувачам від дотепності Юзика деруни поперек горла встали. Називається, Юзик в області футболу блиснув. Через компи він не те, щоб сам м’яча ганяв, але й по телевізору матчів не дивився, знаючи єдине футбольне слово “Сантьяго-Бернабео”, яким чомусь називав Петра на іспанський лад “Педро Сантьяго-Бернабео”. Американська дотепність, нічого сказати. Тому то й архаровці не розуміли зв’язку мадридського стадіону з їхнім одногрупником. Лише він один сміявся з цього жарту, а архаровці – з нього. Продовжуючи розмову на футбольну тему, хлопці згадали про національну збірну, яка вдало виступила на чемпіонаті світу. Юзик ніколи не відзначався філософським мисленням, точніше взагалі не відзначався мисленням, та раптом у глибокій задумі вставив свої п’ять копійок в розмову: “Україну на чемпіонат світу вивів тренер з овочевим прізвищем”(себто Леонід Буряк). У дерунній роздався регіт, сміявся навіть закадичний друг Петро. А, може, зовсім і не сміявся, просто радів, що Юзик крім Шевченка ще одне футбольне прізвище знає.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Ось і п'яте оповідання з циклу (роману?)
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 06-06-2008

Архарівці
На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Кока Черкаський, 06-06-2008

Згенеровано за 0.00980687141418 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Деруни

Ось і п'яте оповідання з циклу (роману?)

Архарівці