Еміль Віктор Р’ю (10/02/1887 – 11/05/1972) – англійський перекладач, поет. Народився в Лондоні. Син Шарля П'єра Анрі Р’ю, куратора східних рукописів у Британському музеї і професора арабістики в Кембриджі. Здобув освіту в лондонській школі Святого Павла та коледжі Бейлліол в Оксфорді. Працював у бомбейській філії видавництва «Oxford University Press». У 1914 році він одружився на Неллі Льюїс, дочці бізнесмена з Пембрукшира. У них було четверо дітей. У 1923 році перейшов на роботу до видавництва «Methuen», яке очолював з 1933 до 1936 рр. Робота керівника не принесла йому задоволення і згодом він іде зі свого поста, залишаючись при цьому науковим і літературним консультантом компанії. Був одним з редакторів серій «Сучасна класика», «Сучасні майстри гумору і сміху». Редагував антологію «Книга латинської поезії». В 1946 році у видавництві «Penguin Books» виходить друком його переклад «Одіссеї» Гомера. Ця книга започаткувала серію «Penguin Classics in Translation», яку Р’ю редагував до 1964 року. Еміль Р’ю відомий також як перекладач «Буколік» Вергілія (1949), «Іліади» Гомера (1950), «Аргонавтики» Аполлонія Родоського (1959), чотирьох Євангелій.
У 1949 році був удостоєний звання почесного доктора літератури в університеті Лідса. 1951 році обраний президентом Товариства Вергілія і нагороджений золотою ювілейною медаллю Інституту лінгвістики. У 1953 році Р’ю стає командором ордену Британської імперії. З 1951 р. – член, а з 1958 р. – віце-президент Королівського літературного товариства, яке в 1968 р. нагородило його срібною медаллю Бенсона.
