Взагалі, думаю, у кожного своя хвиля сприйняття. Знаю те, що для одних може бути класно, а для інших слабою поезією( з точку зору читача). Смішно до сумного інколи спостерігати, як автор вважає, що в нього вже на голові зірка, непорушна, а то всього-навсього ріжки виросли. Просто я теж виказала свою думку, яка не вписалася в низку попередніх відгуків, бо вважаю, що ,ну, хоче писати людина, хай пише, а час покаже. Десь прочитала, що в Україні три тисячі поетів, як мінімум. Конкуренція. От і є над чим подумати. На жаль, в нашому житті забагато брехні та грошей, щоб пройти шлях до визнання , тим паче, якщо тобі 50+. З добрими побажаннями, Надія Позняк.
Цей пост стосується більше не початківців, а нахабних людей, які пишуть погано, але вважають себе зірками. Якщо ви уважно прочитали першу частину, то там про "маститих" ідеться, а таких дуже добре знаю, бо мала тривалий досвід спілкування з ними. Саме їхня нахабність спровокувала на статтю.
Я взагалі майже не пишу віршів, тому як можу зарахувати себе до "великих"? Якщо я бачу якісь критичні зауваження на адресу своїх текстів, то прислухаюся. Але якщо бачу, як людина, приїхавши з АТО мов з прогулянки, пише від імені бійця, то теж мовчати не можу. І пишу про це як читач, а не як автор-усезнайко. Я ж підкреслюю, що все це суб'єктивно.
