На цей раз, пане Миколо, жодної провокації. Просто описаний випадок у школі. Щоправда, давній, та все ж таким, як був. Ви не уточнили, яку позицію автора мали на увазі, але зізнаюся Вам, що вона зовсім не в площині декомунізації, а швидше в площині несприйняття зародків отого, за Вашими словами, бидла. Бо нерозуміння душі людини, хай навіть і в історичному контексті, аж ніяк не означає дурнуватих реплік в її бік. А відносно думки вчительки наприкінці твору, то мав це показати, бо коли слухав розповідь її прототипу в реальному житті, то сам здивувався, що нібито засуджуючи учня, в душі вона з ним погоджувалася.
З повагою М.Н.
© Михайло Нечитайло, 13-02-2016 |
