Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2647
Творів: 49039
Рецензій: 93681

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Щасливчик, автор: Михайло Нечитайло)

© Viktoria Jichova, 09-05-2015
Повертаюся до рецензії. Мені не заваді Ваші філософські роздуми у творі, навпаки, смакую їх як коштовне вино, це дуже гарно вплетена канва у мережу розповіді. розповіді про трагічну долю людської душі, де б, здавалося, все матеріальне помирає, але не помирає дух. До речі, нині дивилася документальний фільм про Всесвіт, конкретно про чорні діри. І ось там зазвучала теорія відомого астрофізика Стефена Говкінга, де він твердив, що чорні діри поглинають як матерію, так і всю її інформацію, проти чого виступив інший астрофізик Леонард Саскінд, котрий висунув успішнішу теорію, що жодна інформація на так званому "горизонті подій" (себто останній межі чорної діри, звідкіля вже немає вороття) Не зникає, а віддзеркалюється у такзваному дворозмірному "голографічному" розмірі. Себто, якщо скорочу, то виходить, що "Всесвітня память", тобто інформація не зникає зі Всесвіту, а зберігається на найвіддаленіших кордонах Космосу як дворозмірне "поле інформацій". Нарешті і сам Говкінг багато років згодом визнав, що Саскінд теоретично може бути правий. Отож і мені спало на думку, що це - чудове відкриття у сфері науки, яке, гіпотетично, може в майбутньому довести, що "духовне царство", відоме нам з релігії та езотеричнх вчень може мати реальну підставу у так званій "голографічній проекції", яка концентрується на "кордоні Всесвіту" та на межі чорних дір. Я завше вірила і вірю, що ніщо не зникає безслідно, надто плоди душевної праці - все десь собі існує у так званому "космічному інформаційному полі", воно вирує і людям, які мають розвинене сенситивне сприйняття, воно повертається у вигляді ідей чи снів, так званих "спогадів про минулі життя" тощо. ви, Михайле тут торкнулися такої глибокої теми, що мені пішла аж голова обертом. Тут, у Вашому творі йдеться не лише про "збереження духовної спадщини" - інформації - нещасного письменника, але і самої суті людської душі - її пошукій, її інтуїтивного "впізнання рідної душі" як відлуння давньої Гармонії, Любові не у сенсі земного короткочасного життя, а того, що є за його межами, а як Вічності, Богом даної Первозданності, альфи і омеги всього сущого. Ваш твір мені чомусь нагадав Данте і його платонічне, проте вічне кохання - Беатріче. Ваш Герой так само платонічно кохає Наташу-Беатріче, у якій впізнає свою "прадавню споріднену душу", хоч вони і не пересіклися уфізичному коханні в тім житті, але рідні душі впізнали одна одну, їм дано було бути разом у духовній сфері. І ще Ви торкнулися надто пекучої та актуальної теми "прихватизаціїů чужої інтелектуальної власності. Як на мене, огиднішого злочину немає у царині духовного ніж те, що якийсь негідник присвоює собі незаслужені лаври слави. Але не це головне у Вашому творі, Михайле, головне - що думка, ідея як така не зникла зі світу, вона залишилася жити як у цьому матеріальному світі, так і у духовній царині не лише на рівні "голографічної" інформації, а як те, що живе у душах живих людей - як от і шедевр Данте про його вічну Любов.
А тому не вважаю, що Ваш твір має аж таке трагічне закінчення, як парадокс - душа генія живе і далі, хоча і під іменем іншого "автора". Ох, любите Ви, Михайле, неоднозначні закінчення, але я дуже радію, що цього разу воно у Вас як неоднозначне, так заодно і обнадійливе. А те, що Ваші герої несуть "печать" Казанов чи то Дон Жуанів, це вже не так важливо, бо я не заню кращий спосіб, як через "гріх", точніше розкаяний гріх показати святість душі людської зі всіма її протиріччями і конфліктами - ось тут я на Вашій авторській стороні, Михайле. Однолюби, звісно, існують, але в загальній більшості - люди, а надто чоловіки - не однолюби. А якщо людина все своє життя прагне стріти споріднену, точніше - рідну душу і не знаходить її у тім житті, тоді це справді великий конфлікт у її душі і неприкаяння. Але велике щастя, коли вона таку знаходить. Дуже дякую Вам за чудовий філософський твір, Михайле. такого я Вас як автора люблю, отож пишіть, роздумуйте - робіть те, для чого маєте покликання із далеких нам зір.

З теплом,

Віка

Ви кажете "пофантазував, та й годі". А я не згодна з тим, що годі. Бо інколи у чистій фантазії може чаїтися стільки глибинної психологічної правди, скільки її не подати через суто реалістичні зображення. Дайте простір своїм думкам і фантазіям - це ж бо література, художня література, а не журналістський нарис чи науковий трактат чи що там ще. Саме у літературі як одного з видів мистецтва і є дозволено проявлятися фантазіям (бо де ж іще інше?), а тому не стримуйте свій "політ думок" під натиском так званого традиційного нашого реалізму. Я розумію, що в Україні дуже сильна ця традиція, аби не дай Боже крок вліво чи вправо від реалій, але ж з другої сторони, чому тільки і тільки триматися цього реалізму і так званої "реалістичної психології"? Автентика автора - це не лише реалізм, це й його підсвідомість, його несвідомість (якщо слідувати глибинну психологію), це й табуїзовані бажання чи страхи - себто все те, чим людина живе "усередині". Ось тому мені Ваш ГГ і симпатичний, що назовні він - так сказати у зовнішній реальності - людина така як і всі, в дечому успішніша за інших, людина грішна і заклопотана, але на самому споді душі - людина глибоко нещасна, бо самотіє її дух, наражається на постійне нерозуміння тих, хто її оточує, але це людина заодно і дуже щаслива, бо має талант від Бога, у своєму серці гріє святе, неосквернене "брутальним сексом" (за словами автора) платонічне кохання, знаходить рідну душу, до якої звертається по останню допомогу як до свого Янгола, поводиря душі до Бога (ось тут я і побачила паралель з Бетаріче Данте). Ви просто показали, Михайле, дві сутності душі людської у образі Вашого ГГ: як живе людина "назовні" під тиском життєвих обставин, і як її душа бореться з ними і страждає, як вона живе "усередині"- і це зовсім різні явища, непримиренні без вчинку сповіді і розкаяння. Ви, мабуть, ще сам толком не зрозуміли, який глибокий твір Ви написали, Михайле, але я це відчула відразу. Бо все тут у творі в гармонії: як інтелект, так і емоції, як констатація реального життя і як світ позареальний, який живе лише у думках і мріях. За К.Г. Юнгом -правда парадоксів - це найглибша правда, яку мало хто здатний розуміти, як і не кожен здтаний розуміти амбівалентність справжнього символу. Тому впевнено можу сказати, що Ваш твір - це символ, за яким ховається як "тінь" душі людської, так і "світло". Ось бачите, на яку дебату Ви мене спровокували, Михайле. :))

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 10-05-2015

ВІко, я від Вашої рецензії розплився, як розлита кава по столу. І ніяк не можу зібратися докупи. Чесне слово, хвилин десять не міг дати раду, що ж Вам відповісти. Та й зараз не знаю. Ви так широко розкрилили думку - і по Всесвіту, і по моїй душі, де Ваші думки грають з моїми суголоссям, що я чомусь переливаюся через край цього твору і течу до означених на горизонті подій чорних дір згустків інформації, щоби шукати в них і шукати ті майбутні, знову ж за Вашими словами, келихи коштовного вина, бо коли в мене їх забрати з рук, а перо не забрати, я не зможу та й не захочу виливати на папір якісь знезабарвлені голі твори суцільної дії, в яких не буде місця бодай краплі філософії. Оце щось таке написав, що й самому ще треба добре подумати, аби осмислити те, що сказав під враженням від Вашої рецензії.
А даний твір, я довго думав, чи його виставляти, бо чомусь не вважав його за серйозний. Був колись у мене день, писати хотілося, а сюжетів не було, такий собі застій у думці і порив у душі одночасно. Тож і почав нібито про ніщо, а потім захопився, і до півночі й завершив. Ну, думаю, пофантазував, та й годі, хай десь лежить. Пізніше, щоправда, підшліфував і щось у ньому ще й знайшов. Але такої реакції, як у Вас, не чекав. Тому Ви навіть не уявляєте, як я Вам вдячний. Навіть не стільки за глибоку рецензію, а за те, що світ мого твору відчули так, ніби свій твір перечитав я сам.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 10-05-2015

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.74227905273438 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …