Дякую.
Щастя і Вам! Все буде добре, не переймайтеся через усіх нас. Дискусії для ГАКу - річ звична, правда, останнім часомне вельми нечаста. Іноді дискусії переростають у відверті холівари і лайки, та то таке. Не варто засмучуватися.
Ви знаєте, пані Олю, лють мені взагалі не притаманна, як почуття, хоча б з огляду на вік. Мені просто було, не знаю, неприємно, чи що, чути в усних розмовах літературної та навкололітературної молоді ту зверхність, про яку я і повів мову - зовсім не в віршах. А тут вийшла ціла буря. До всього, як люблять писати ГАКівчани, - цілком по Фройду. Принаймні так це виглядає. Перечитайте, будь ласка, оте моє злощасне вступне слово: мова йшла лише про тих, не названих конкретно осіб, хто відбутися ще не зміг, але вже вважає себе вищим від "старих". Тому ні про які поезії мова не йде, тим більше про ГАКівські поезії. Та й не в моєму характері ходити манівцями, критикувати завуальовано.
Щасти Вам - ВВ.
Згодна про занепад. Глобально.
Але на разі, в Україні, ми маємо дуже непрості часи. Подивіться - літературні видання закриваються, конкурси для талановитої молоді помирають, дебютувати ніде, проявитися ніде. Інтернет- чудова альтернатива, але вона - для соціально-активного інтернет-читача. Тому й виходить, що молодь змушена варитися у власному соку, бо, на жаль, їй не дають шансу себе показати - просто нема де. Вона нікому не цікава і, виходить, непотрібна.
А молодь завжди така - зверхня. Її наповняють переконання, ніби вона знає більше від старшого покоління. Звісно, думка хибна. :) Але розуміння цього приходить з віком. Так було завжди. Он яскравий побутовий приклад - "Кайдашева сім"я". Підходить для усіх сфер життя і діяльності, як демонстрація протистояння поколінь. ))
Не знаю, чиї вірші Вас так розлютили. Але, от чесно, я дуже мало натикаюсь на такі, де звучить неповага до старшого покоління саме у поезії. Та я взагалі згадати таких не можу!! Можливо, то Ваша персональна ностальгія за тим милим серцю, що формувало Вашу любов до поезії...
Я, наприклад, з однаковим задоволенням читаю і Дмитра Іванова, і Миколу Адаменка, і Ліну Костенко, і згаданих Яною Устимко молодих поетів Сергія Осоку, Татчина, Ніку... А неякісну поезію просто не читаю...
Та я ж не за старим сумую, пані Олю! Старе залишить свій слід, а світ піде далі - це Життя. Вчитайтеся: я писав про те, що молодь у поезії зневажливо ставиться до старшого покоління, на плечах якого, так чи інакше, стоїть. Що ж стосується нових форм - вони, перш за все відповідають тому стану цивілізації, в якому ми нині перебуваємо. Стан цей тривожний, стан занепадуі зовсім не в тому ракурсі, про який Ви зараз подумаєте. Але це тема іншої розмови. Просто, не створивши ще нічого, не варто ставитися до тих, хто йшов попереду, зверхньо та нешанобливо. До речі, я не мав на увазі нікого конкретно із ГАКівчан, аж раптом все, про що я писав у передмові, тут же і вилазить... Я - той пересічний українець, з котрих і складається читацька аудиторія української поезії. Від читання має бути "сухий залишок", себто те, що запало в душу, розправило крила, надихнуло на щось гарне. І саме цього людина очікує від літератури, для котрої саме це є сенсом її, літератури, буття. А варитися у власнім соку і потім скаржитися, що люди не читають - де сенс? Ось про це і йде мова.
З повагою - ВВ.
