Тяжкий початок весни, Юрію? Мені теж важко місити ногами цей мокрий сніг, але не впадайте у депресію, бо весна невдовзі переможе. :-)
Шекспір Вам би відповів, якщо би зумів порівняти свій час і теперішній.
Факт? Та будь ласка. Обмежуся одним, бо мене суперечки дістали ще на фортеці, і краще б писати тексти, а не це. Отже факт: малих дітей донедавна використовували і в хвіст, і гриву. Їх з трьох років змушували працювати, зазвичай, тяжко. Вони швидко вмирали, хоча їх народжували багато, та до повноліття доживали одиниці. Це було в Англії, у Франції, в Росії, зараз це вважаєтьсчя негуманним в цивілізованому світі.
Звиняйте і мене за різкість, оптиміст із песимістом ніколи не домовляться щодо наповненості чи спорожнілості шклянки. :-)
З поагою,
Наталя
кілька ремарок.
1. Ви кажете: Світ міняється.
А Шекспір навпаки - То все старе - лише в новій одежі.
2.Ви кажете:
Науково доведено дивні факти, що людина трохи виросла інтелектуально і, порозумнівши, стала ледь добрішою
-----------
Науково - це зазвичай термін, який має засвідчити щось не вельми прояснене....
-----------
Наведіть хоча б один факт, що свідчить про позитивну динаміку в гуманізації та порозумнінню людства.
Тільки врахуйте - що можна перечисляти безліч прикладів того як людство невпинно деградує, дуже хитро прикидаючись так званим прогресом...
Сорі срмц))))))))))))))
Світ міняється. Науково доведено дивні факти, що людина трохи виросла інтелектуально і, порозумнівши, стала ледь добрішою. Для мене то надія, що з нас колись ще будуть люди.
"Це тобі час іти. Вертати у відому точку. Звісно, з невеличкою зміною. Сподіваюся, що цього разу ти засвоїш урок і ми вже не зустрінемося." - хіба це не є той проблиск надії, що Звір врешті-решт навчиться?
Та різні є автори і різне пишуть. І я, і Тала, зазвичай, також різноманітне пишемо. Нема тенденції, що хтось когось у наш час годує виключно війною. Море комедій, маса мелодрам, купа шпигунських фільмів. Дійсно антивоєнних жахливих кінокартин небагато, бо ерзац - бойовики - то розважайлівка, а не справжня війна. За своє життя таких справді важких, з безжальною правдою про війну, антивоєнних фільмів я бачила, ну, зо чотири і пам"ятаю їх, на відміну від валу однакових бойовичків.
Людинолюб - той, хто любить білих і пухнастих? Чи той, хто здатен припустити, що надія переродження є навіть для найгірших, найчорніших, а значить - для всіх нас вона також існує, хоч ми не янголи?
З повагою,
Наталя
Очевидно, я не повністю сформулювала думку. Не варто перейматись тим, що "усі слова уже були чиїмись", бо тоді важко буде щось сказати від себе. Мала на увазі, що про війну пишуть і пишуть, а світ не міняється - все так і воює. Чи є в тім якась закономірність - звязок між словом і наслідком?
Фантастика є фантастика, але, скажімо, після ВВвійни фантастика була добрішою, не такою відверто людиноненависницькою. Якщо в творі мала місце війна, то часто-густо десь поза сюжетом, наче письменники боялись ятрити людям душу нагадуванням. А в останні десятиліття війною нас годують і поять - куди не глянь: криваві місива - у кіно, у книгах, на обкладинках, у газетах, навіть, дитячих мультиках. Чи варто долучатись до когорти таких "людинолюбців"?
На мою думку, в тексті є проблиск світла
Печально, але я не вгледіла цього проблиску. Або він не так яскраво намальваний, як решта подій.
Дякую, пані Олю, що поділилися думками!
Людська пам"ять влаштована таким чином, що виморожує негатив і ідеалізує позитивні події, тому не дивуюся забуттю. Це корисно для учасників воєнних подій, але вельми шкідливо для нащадків, тих, хто пороху не нюхав, а тому багателізує війну, хибно уявляє її й тому не вбачає нічого страшного у ній. Така собі прогулянка з автоматами, комп"ютеран гра.
Ви абсолютно праві. Текст писався для тих, хто є мордоворотом або має задатки стати звірюкою. Завуальована ідея: варто тільки катові стати жертвою, як нелюд зазнає кари за свій злочин, водночас, отримує шанс переродитися, відмовитися від зла в собі.
Щодо того, що все вже сказано до нас... Людина як істота біологічна, суспільна, моральна змінюється. Повільно? Дуже повільно. Проте розвивається. І зупинитися на шляху (науки, культури, моралі) - це самознищитися. Наш час відвертіший, жорстокіший, вимогливіший, література теж не буде схожою на літературу вісімнадцятого чи двадцятого сторіч.
На мою думку, в тексті є проблиск світла. Злочинець відчує все, що жертва і врешті-решт відмовиться від зла в собі. Та хотілося б, щоб цей висновок не був поданий менторсько-повчальним прямим текстом, бо так не спрацює.
Так, текст не для всіх. Він саме для тих, у кого в душі є багато жорстокості. У Вас її нема, дякувати Богові. І спасибі за те, що у Вас, як і у мене, текст викликає таку фізіологічну хвилю неконтрольованих жаху та огиди. Значить, з Вами, як із людяною істотою, все гаразд. Та лікувати треба не здорових...
З повагою,
Наталя
