Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2653
Творів: 49349
Рецензій: 93988

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: авітаміноз, автор: Татчин )

© Наталка Фурса, 10-02-2010
Я трошки з іншого світу, світобачення, Сергію, тож, може, скажу ну зовсім невпопад, але... зачепило за живе (тут ти скажеш, мабуть, що добре, та не поспішай). Зрозумілий задум (ще більше - після авторського пояснення ))), і підхід, і навіть "виконання" (частково). Але я трохи полегшено зітхнула, лише коли почала читати другий вірш. Мені здається, що у першому ти вже аж занадто загрався - там штучність аж очі ріже, нитки - канати, "смешались в кучу кони-люди" - "тіло вірша склав – в голові – на дотик" (ох-ох...). Лише в контексті другого ще можна, після ковтка чогось міцненького, проковтнути враження, яке залишає перший. І це попри те, що у ньому багато цікавих знахідок і парадоксальних штучок. Але штучність, свідоме (чи ні?) заниження-приниження-опускання змісту-сенсу-теми до/в ритм/у дитячого віршика про щось елементарно-примітивне, не кажучи вже про останній "акорд", який відсилає мало не до римованих солоних анекдотів - усе це викликає гнітюче враження і внутрішній спротив. Мені здається, попри все, що ці два тексти несумісні на одних терезах, бо перший більше нівелює другий, ніж другий "виправдовує" перший. Прочитавши другий, я справді полегшено зітхнула: слава Богу, Татчин ще не все розміняв на гру...
Вибач, Сергію, за такий "пасаж". Я ж не про рівень і майстерність - ти можеш на моє враження не зважати...

тільки з морозу - ще пальці не гнуться.
і ще не читаючи твого листа, бо ти там "перейшла на особистості" - то окрема тема:)
так от.

ніякого провокування, ти що!: провокування - це коли "опонент" нервується_й_дратується, доводячи щось там своє:) а мені в задоолення з тобою калякати_малякати на всілякі поетичні теми.... просто не завжди достатньо часу, а то б я тільки цим і займався - сьорбаючи коньяк і либлячись від задоволення: мене не треба для цього "виводити з себе":)))

стосовно ж пояснення... це не зовсім те, що я хотів сказати... не виключно те... якщо не приймати до уваги що будь_яке пояснення є авторською "брехнею":)... якби була така задача, і треба було б написати щось типу розлогого есею, то я, звичайно ж, розставив би дещо інші акценти і розширив цю тему. а то виходить що я бачу так і тільки так - ні. ні. і ще раз ні. там все дещо спрощено в силу формату відгуку на рецу. так що ні на яке "одкровення" воно не тягне :( а на уроки - тим більше. щиро.

просто малось на увазі що будь_який текст для мене серйозний. немає несерйозних для автора віршів. і тема віршу тут ні причому. вірш виправдовує себе сам - просто своєю появою. він самодостатній цим. і авторське чи читацьке тлумачення його - це вже штука третя... і, власне, до віршу вона має опосередковане відношення.

хороші тексти це ті, які сприймаються поза словами...

от, наприклад, (не кращий приклад, певно, та все ж - для яркості)

девочка красивая
лежит в кустах нагой.
другой бы изнасиловал,
а я лишь пнул ногой.

чи

целый день стирает прачка
муж ушел за водкой
во дворе сидит собачка
с маленькой бородкой.

рівні (для багатьох) з

вот и лето прошло,
словно и не бывало.
на пригреве тепло,
только этого мало.

як це не крамольно звучить. і стоять вони в цих багатьох головах поряд не в силу тематики, а в силу вражень, які вони по собі лишають - в силу широченної палітри вражень. бо чотири перші рядки скажуть вразливому - !відкритому! - читачеві про стан автора (чи його ліричного героя... чи про власний стан!) значно більше, ніж розлогий поетичний текст. і якщо в якихось головах немає перших двох текстів, то то це проблема, в першу чергу, цих голів. а не означених віршів (не побоюсь цього слова:)))

і чому Заболоцький в рік своє смерті, переживши непросте довге життя, і знаючи про вірші все що може знати справжній поет, пише майже одночасно культове в свій час (але для мене дещо штучне) "Не позволяй дуже лениться" і Тарусу (Городок)? з точки зору традиційної поетичної логіки друга річ просто забавка. але для поета (на порозі смерті!) вони рівні - як мінімум. ящо не навпаки! і хто тепер не знає оцю його "собачку с маленькой бородкой"? і не тому що це "прикольна забавка", а тому що здіймає вона в читачеві масу лежалого намулу й векторує думку в несподіваному напрямкові....

тобто: дописувач тлумачить тут про те, що не треба себе обмежувати свідомо в слові, кажучи - "он те і оте - поезія... а оте і те - ні, бо забавка." це досить...е-е-е...самовпевнено і смішно. тут я ще раз обмовлюсь, що мова не йде про особистості - це (радше) риторична фраза в бік самого дописувача. ні тут, ні нижче ніяких закидів і не малося на увазі. це крик - чи хай буде плювок - в небо:) /швиденько розкриває парасолю/

і якби мене удостоїли своєю увагою отакі віршики, я був би щасливий як мінімум.

опять же, безсистемно, тоєсть - уривчасто... сорі:)

щоб понизити отой неабиякий пафос, хочецця закінчити таким же "простим_і_несерйозним", як і сумним:

Громадные, выше крыш,
надо мной шелестели тополи.
Подошел какой-то мылыш
и об меня вытер сопли.

____________________

біля всіх текстів стоять копірайти - просто їх не видко.
____________________

щиротвій:)))

© Татчин , 11-02-2010

Сергію, писала тобі відповідь - а вийшов розлогий лист. у якому я трохи "перейшла на особистості" (точніше - на свою, "любиму"), Тож я зважилася кинути його тобі в поштову скриньку.
Тут ще, для тих, кому цікава моя реакція, повторюся: я свідомо трохи провокувала тебе на "авторське пояснення вірша". І дуже вдячна, що "провокація" вдалася. Це було дуже цікаво - і для мене повчально, за що я тобі вдячна.
Дещо змістилося відчутно, дещо лишилося практично на тих же місцях - зокрема моє "суб*єктивне" враження від першого вірша. Але іноді так трапляється: віддаєш твору належне - але не сприймаєш до кінця, не записуєш в "улюблене".
Попри все - я впевнена, що це твоє пояснення було б цікаве багатьом... :) А для декого, можливо, навіть здатне стати "одкровенням"
Дякую за урок - без іронії. І за те, що дав змогу трішки "побути у твоїй шкурі" - твоїми "органами чуття".

© Наталка Фурса, 11-02-2010

в тексті обірвані речення й маса помилок - немає часу на вичитку.
сорі.

© Татчин , 10-02-2010

ну як це не зважати... що за реверанси такі? - не треба ні за що вибачатись, йоли_пали!
я щиро дякую за твої враження і таке розлоге їх трактування. дійсно щиро.
будь_яка думка мені архіцікава. це як відбиття тексту в безлічі (от добре б!:)) свічад - тільки тоді й можна скласти якусь уяву про певну цілісність чогось там...
тепер моє трактування.

мої пояснення нічого не значить по тій простій причині, що будь-яке тлумачення стосовно вірша є певним нонсенсом. ніякі пояснення не грають ролі - ні для автора, ні для читача - читач завше трактує щось своє: суголосну власного чуттєвого досвіду. як і автір не завжди може вловити /а тим більше розтлумачити/ всіх причин написання якогось тексту... але іноді я "граюся" в пояснення... його просто щось болить - і він пише... може навіть не про те що його болить... не прямо, чи то - не виключно про те...

/свідоме (чи ні?) заниження-приниження-опускання змісту-сенсу-теми до/в ритм/у дитячого віршика про щось елементарно-примітивне, не кажучи вже про останній "акорд", який відсилає мало не до римованих солоних анекдотів/ - ось_ось! саме свідоме! саме так! в цьому ключ. але ж це не штучність:) штучність стосовно тексту має другий сенс... свідоме - тому що псевдосерйозність у будь_яких темах ( я тут торочу переважно про "стосунки") вихолощує й нівелює ці теми, спрощує їх до - переважно! - одноі палітри почуттів., укорінює плин тексту в одній - зараня прогнозованій - площині. це "правильно", але очікувано й нудно.

і це переведення тексту не в зовсім ті означення, які ти застосувала, а в

і те що я написав про витрату на тексти 30 хвилин - не грає ніякої ролі.я міг писати його й 10 хвилин. а міг носитися з ним рік (до речі, перша строфа лежала сама по собі десь приблизно стільки). а міг родитися з ним...

про мішанину тексту - дозволь не погодитись: все струнко й логічно - як з часовим перебігом подій /грудень_січень_лютий/, так і з метаморфозами ліричного героя... і там є досить непогані штуки, які в простій короткій формі "дитячого віршика" заримувати ой_як_не_просто! а одну з найочевидніших речей, роз ти її виокремила, дозволь розгорнути:
"тіло вірша склав – в голові – на дотик"...
це ж так очевидно - образ коханої людини починається в голові саме на дотик - з тіла. саме там, в голові, воно - це дороге тіло:) - твердне й формується, набуває рідних рис.... і вірш для коханої, який виношується певний час, набуває тотожності предметові страждань. вірш для коханої й кохана - в голові - суть одне! інакше й бути не може:))
я навіть мав продовження:

тіло вірша і твоє
так разюче схожі...
але розсудив що ці поетичні тлумачення ні до чого - тоді виходить супер_ розжовано.

/чи в альтернативній першій кінцівці/
тіло вірша і твоє -
близнюки_сльозини.
що мене нема, що є -
в Бога_Духа_Сина.
але це все - не те... дуже не те... згоден - невдало: просто - для ілюстрації.

і той хто зневажливо говорить що це гра - певно має рацію, але виключно зі своєї дзвіниці. для мене він просто не бере на себе труд (не хоче чи не може) заглянути глибше поверхні, не береться подивитися на текст під кутом, відмінним від власного, усталеного... в першу чергу - це збіднення власної палітри, свідоме її утримування в шорах власного Я...і оцінювання тексту не як гри - про це вже йшлося /всі тексти гра/ - а як несерйозної забавки, свідчить про певну поверхневість критика, про косність його чуттєвого апарату.

вірш серйозний. смертельно серйозний.

і якраз другий текст є певним традиційним мямливом, яке втім - разом! - утворює певний перехід від авітамінозу (коли не разом з нею) до намареної весни.

я колись зробив для себе висновок - наскільки сильно людина може пережити радість, настільки ж сильно вона відчує горе... перефразуючи - наскільки сильно ти відчуваєш смуток_сум_печаль - настільки в тебе тонкі й розвинені гумор і іронія... тобто - людина рівновелика в обидва боки. без виключень - не можна бути "трішечки" одним і "дуже_дуже" іншим. /це якщо взяти за нуль повну статику - абсолюну відсутність почуттів/.

саме для людей які "сповідують" крайність сприйняття нашого чарівного світу, для їх невеличкого відсотку в загальній масі, і складена ця штука. і текст цей - як і подібні йому, типу "шлягеру" - тече в двох крайніх площинах. це гама вражень значно ширша, значно гостріша за "традиційну"... коли ходиш, іронічно либишся, а тоді пробиває... або пробиває разом з "либишся"... й пробиває значно сильніше за прямий текст_в_лоб... це сльози_крізь_сміх.

і написаний він, відповідно, для максимально розширеного... паралельного сприйняття.
а ця вдавана простота "колядки" є значно важчою за будь_які лінгвістичні нагромадження - ти не можеш не знати цього...

і якби я міг, я б писав виключно подібні тексти - хто б що не казав.
виключно для себе: читав би_смівся_й плакав (в сенсі - тужив).

______________________________________________________
/ні один ліричний герой впродовж даного тексту не постраждав.
все зазначене стосуєцця в першу чергу ліричного героя, а не автора/
автір.
______________________________________________________
дяка тобі, Наталю. вибач певну безсистемність.
щиротвій.

© Татчин , 10-02-2010

я розумію твою точку зору.
зараз напишу пару слів.

© Татчин , 10-02-2010

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.48564100265503 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …