Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2650
Творів: 49213
Рецензій: 93888

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Даруйте, що без похвали. Завітав за гучними назвами рецензій від попередників.

(Рецензія на твір: Прощання з нездійсненним, автор: Анатолій)

© Кактусь, 15-12-2009
Анатолію, перш за все, вітаю з віршем, з невгавним потягом до прекрасного. Писати вірші - це вже прекрасно, принаймні для людей, котрі хочуть робити теж саме, але не можуть. Когось Бог не тим талантом наділив, комусь боязко спробувати написати хоч щось. А за великим рахунком писати вірші може навчитися кожен. Прикро, коли не кожен обдарований у цій царині реалізується, як поет. Пишуть багато - реалізуються одиниці.

Я не можу назвати цей вірш гарним, але в мене язик не повернеться назвати його поганим. Таких відчуттів від прочитаних віршів не люблю найбільше. Тобто ти сидиш, перетравлюєш прочитане, смакуєш, принаймні хочеш смакувати, і не можеш зрозуміти, чого саме тобі не вистачає. З одного боку - це твої проблеми і автор має цілковите право сказати тобі своє авторитарне "брись", з іншого - не полишає надія, що з автором можна вести адекватний і конструктивний діалог.

Якщо писати по суті, то конкретно мене цікавить, куди поділася вона, та, у чиєму романі ліричний герой не є, власне, героєм: "я не герой у Вашому романі". Це перша і, на жаль, остання згадка про неї у вірші. Цим рядком Ви змусили мене очікувати на продовження, на розгортання подій навколо неї або Неї. Пам`ятаєте, у Пушкіна "Я Вас любил, любовь еще бьіть может" і так далі до кінця вірша, тобто потік думок в одному руслі. А Ваша таємнича дама зникла так швидко, як і з`явилася. Натомість ліричний герой усупереч читацьким очікуванням раптом удається до діалогу з пам`яттю і звучить це як "а вас, Штірліц, я попрошу остаться" - "ти, пам’яте, облиш робити зліпки", у наказовий спосіб.

Наказові дієслова нічим не згірші за дієслова інших способів, видів, осіб тощо. Йдеться тільки про раптовість їх появи у Вашому вірші, їх і пам`яті, як об`єкта "наказовості". Тобто в першому катрені подібним об`єктом виступає Вона - не "наказовості", а "ймовірності" і "константи". Ліричний герой припускає ймовірність: "покину...", "почну...", і далі констатує: "я не герой.., не другорядний, ...не статист". Цілком очевидно, що він розмовляє з Нею.

У другому катрені цей об`єкт дії слабне, обриси майже зникають, складається враження, що ліричний герой промовляє у порожнечу, просто констатує факти: "Усе, що мало статися – збулося. Що ні – зітліло; прах взяли вітри. Душа, за звичкою, ще трохи поголосить І траурні сховає прапори".

І ось потім - невмотивована поява "пам`яті". Тобто вона з’являється ні з того, ні з сього, ні сіло, ні впало: "Ти, пам'яте, облиш робити зліпки". До цього моменту ліричний герой навіть не заїкнувся про неї, а тут раз - і зразу "ти, пам'яте".

Додам також, що герой чи то її, чи не її роману - образ більш ніж використаний, більш ніж зужитий. Достатньо згадати слова з колись відомою пісні: "но тьі герой, не моего романа". Тобто цей Ваш рядок майже плагіат. А якщо взяти до уваги скільки авторів віршів випередили Вас у цій справі, то результат Ваших душевних переживань і пошуків потрібного слова взагалі дорівнюватиме нулю. Хіба не прикро?

Крім того, у вірші досить таки багато "технічних моментів", починаючи з нагромаджень приголосних і зайвого наголошенго складу у першому ж рядку і закінчуючи збитим ритмом в останньому. Але це останнє, на що варто звертати увагу.

З повагою, добрими намірами і без тіні сарказму,

Щиро Вам дякую за пояснення, тепер я розумію суть розбіжності: Ви - прихильник тонічного римування, а я - силабо-тонічного (якщо Вам ці слова нічого не говорять - у Вікіпедії їх визначення є).
Так, за відсутніки чітко визначеного розміру балем править тоніка, а за наявності - силабіка, себто кількість УСІХ складів. Але сіль у тім, що в моєму вірші розмір чітко виражений - чергування 11-ти та 10-ти складового ямба. І тут рахуються всі склади, у тому числі ненаголошені (пірихій рахується за ямб); і якщо значком ”+” позначити наголошені, а ”-” - ненаголошені склади, вийде ось що:

Покину марних мрій химери п’яні,
Почну новий, не обгорілий, лист, -
Я не герой у Вашому романі,
Не другорядний, навіть не статист.
-+/-+/-+/-+/-+/-
-+/-+/--/-+/-+/
--/-+/-+/--/-+/-
--/-+/-+/--/-+
( /-+/ - ямб, /--/ - пірихій)
Так що все тут ок =). Добре, що в цьому можна легко порозумітися =)

© Анатолій, 17-12-2009

На жаль, мушу визнати, не знаю, що таке ритмограма. Сотні разів про неї чув і читав, а бачити – не бачив. Довіряю тільки своїй внутрішні ритмограмі.
Зазвичай автор захищає своє дітище усіма можливими способами. Це природно. Я сам такий. Не думаю, що це погано, але й не певен, що це добре. З Вашою розлогої відповіді, за яку я щиро вдячний, зрозуміло, що Ви будете захищатися. Відтак, усе, про що я написав і можу написати у перспективі, з боку виглядає і виглядатиме як напад агресора. Тому далі я спробую обмежитися кількома реченнями.
Моя внутрішня «ритмограма» вирізняє у Вашому вірші то три, то чотири чітко наголошених склади у рядках:
Я не герой у Вашому романі ; (3)
Не другорядний, навіть не статист; (3)
І траурні сховає прапори; (3)
Душа, за звичкою, ще трохи поголосить; (4)
Хороші знову завітають в гості; (4)
У серці пустка виросте у простір; (4)
а в першому рядкові узагалі п’ять:
Покину марних мрій химери п’яні (5)
Йдеться саме про чітко наголошені склади. За відсутності визначеного віршованого розміру, вони – правлять балом. Крім того, дуже часто авторам радять рахувати усі склади, і наголошені, і ненаголошені. І за цим параметром з вірша випадає перший рядок, а також третій другого катрену. Якби кількість наголошених складів була однакова, на це можна було би не звертати уваги. Це вже була би тоніка. А позаяк цей твір претендує на класичну форму, силабо-тоніку, то його треба, точніше можна, підправити. Все це – на розсуд автора.

Щиросердно,

© Кактусь, 16-12-2009

Щиро Вам дякую за такий детальний розбір польотів =)
Зрозуміло, якщо чогось бракує в смаку страви, це або кухар недостарався, або ж Ви - гурман зовсім іншої кухні. Не варто від французької кухні вимагати гостроти угорської et cetera.

Якщо ж говорити щодо пропажу ЇЇ із твору, то так і задумувалося. Бачте, Ви налаштувалися на класичний лад, коли поет до останнього рядочка оплакує втрачену любов. Я ж вирішив почати там, де всі зазвичай закінчують. Розумію, що не всім припаде до смаку такий розрив шаблону. Проте, як Ви вже зазначили - я господар на власній кухні й сам визначатиму яку страву і з чого готувати. Захочу - подам пудинг на перше.

У цьому творі мене не цікавила Вона (особливо не та, що в білому, з косою і працює - сохрани Господи згадувати при ночі). У кожного Вона - своя, кожен Її по своєму бачить, тому навіщо Її ще описувати? Тут мене більше цікавив перехід від страждань безнадійно закоханого до стану, так би мовити, активного пошуку. Кожен його реалізує по-своєму. Для себе я поділив цей процес на три стадії: усвідомлення (перший катрен, насичений гіркотою), прийняття (а отже і умиротворення, через що й іде спад напруги - другий катрен), та очищення, яке спричиняє перехід (квантовий стрибок) до нового стану (кінець четвертого катрена). Цьому очищенню заважають спогади, які ми тримаємо при собі як баласт. Якщо їх різко не відкинеш, потім все важче буде з ними розставатися - тому й третій катрен вийшов таким різким.

Так, може здатися, що герой ніяк не може розстатися з Нею, навіть коли звертається до пам”яті. Але якщо уважно вчитатися - ”Почну новий, не обгорілий, лист” - це остаточне прощання. Лист Її обвуглився і розпався. Далі - все по-новому. А наступні два рядки (якщо вже хочете - то ще і другий катрен надодачу) - звичайна ретроспектива.

Тепер стосовно ”героя роману” - якщо виходити з Вашої логіки, то з художніх творів слід повикидати будь-які натяки на алюзію чи ремінісценцію. Згадайте, з чого починається Євгеній Онєгін, і що цілий рядок - ”самых честных правил” - запозичений у Крилова. Окрім того такий підхід попахує копірайтерством, противником якого я є.
Так, фраза про ”героя” роману” троха заношена, але що поробиш, якщо вона досі актуальна - кожен з нас чи не щодня прагне стати ним чи нею.

Тепер щодо технічних моментів. Скільки міг - я їх повиправляв, зараз око трохи ”замилилося”, тому почекаю, поки не освіжіє. І звісно, прийму із вдячністю будь-яку конструктивну допомогу з цього приводу. Взагалі-то повністю збивку приголосних повністю викорінити неможливо, та й вдосконалювати можна до нескінченності. А от щодо збивання ритму і зайвих складів, то Ви вже, звиняйте, наплутали. Тут все вивірено. Побудуйте ритмограму і перевірте, якщо сумніваєтеся. Якщо знайдете хиби у ритмі - покажіть де - тоді я щиросердно попрошу вибачення у Вас і буду безмежно вдячний.
З безмежною повагою, Анатолій

© Анатолій, 16-12-2009

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.9313480854034 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …