Оу, Богдана :-)
Давно тебе не бачила.
В мене є кращий вірш. Мені здається, шо він є взірцем або візитною карткою хай не Поезії взагалі, то, принаймні, моєї. Це моє перше і поки шо однісіньке рондо класичної побудови.
А цей вірш я трішки переробила. Мені Олег Росткович підказав, бо я сама не своя. Бо досі під впливом вражень. Бачиш словацьке і наше Закарпаття - і вони різні. У нас дими, а в них - повітря сама прозорість. У нас проруби (просіки), а в них - гори, вкриті лісами.
Вони живуть майбутнім і теперішнім, а ми - одним днем.
Пасіба :-) Кажу і "пасібки". Буває і таке.
