Ми з вами затоваришуємо, Ірино-ака-Ноелле-Дат, і ніколи не сваритимемось, бо що притягує магнітні полюси, а що тримає людей одне біля одного? Залізо. Залізна дружба.
На все вам добре. Мене тиждень не буде. Може, з якогось інтернет-кафе.
Приємно було познайомитись.
"Я знала цього поета. Си він випадково таке створив, чи йому допомогли - ніхто не знає. Вірш ульотний. Инакших єпітетів не пристосувати.
А у Вас знову новий нікнейм. Чи вас декілька Іринок-ірин?"
Та принаймні менше, ніж котиків у Куклачьова... пардон, Кицю...
Та збав мене боже від таких сусідів! І їх збів - циліші будуть. Ні, Агні, ти не винна. І бандура не винна. І кони не винні. І Сталева Киця - не чоловік. І всі ці персонажі - різні. Ти помиляєшся. І рецензії наші не професійні. (Як професійно писати реци, знає дон Педро, але він з іншої армії).
Виходячи з вашого листування з бандуристом, шановний канцлерпанцероберстваффе (я тільки сьогодні зрозуміла, куди я влізла з зоряними бандурами), мені здавалось, що ви сусіди. Хто ж так ще нападає одне на одного як не вони або рідня? Я можу помилятись, але ваші рецензії професійні. А таких спеців у німеччинах не повинно бути.
Я знала цього поета. Си він випадково таке створив, чи йому допомогли - ніхто не знає. Вірш ульотний. Инакших єпітетів не пристосувати.
А у Вас знову новий нікнейм. Чи вас декілька Іринок-ірин?
Та тут кого тільки не зустрінеш! І Горобці, і Банани, і навіть Підводні Риби Крігсмарини... А шо робити, шо робити?!
Я, Агні, не знаю, чому ви, поети, не бачите. Я от не бачу тому, що далеко.
А якби бачили, то шо?
Не кажучи про Корчувате. Дніпро могутній, Канів поряд. До Шевченкової кручі сходи. А чому ж ми, блядь, такі поети, що цього не бачимо?
Даруйте, не втрималась.
Я вже тут наозиралась. Дещо бачила.
Як там той амоківець з його останнім гоном?
А де Лювтваффе-горобець? Всі по селам?
А Ви з мене глузуєте. Але Кагарлик - це Ріо-де-Жанейро за кількістю казіно.
Аналітикам немає чого робити у поезії. То хай розколупують брили ніцшеанства-сатанізму-нігілізму.
Ні, за терплячістю Ви 100% особа жіночої статі, колєжанко.
Тобто, змусити не писати тебе може тільки влучний постріл, так? Ні, тільки не це. Пиши, Агні, пиши. Кажи у весь голос! (До речі, у тебе баритон?)
Ти поганий аналітик, Агні, якщо по коментах дійшла такого висновку про мене :) Чи тобі здається, що жіночі коменти мають бути рожево-мережковими? Погано ти нас знаєш :)) А осб у тебе вірші чоловічі все одно, "колєжанка".
Судячи з коментарів, чи як це вони звуться - Ви мужчина. Мені так здалось. Краще будьте жінкою. Я так закохуюсь - що не доведи, Господь. Залишайтесь жінкою. Будемо колєжанками.
Мені не можна радити писати ще. Бо жахнетесь. Я ж писатиму.
Віршувати - це не сніданки готувати. Будуть і ланчі, експреси.
Я виношую зараз твір на тему Корчуватого - дивного шматочка столиці, де ще можна знімати куток за 500 гривень. Єсенін зі своїм примітивним "Шагане" віпочиває. А я ніяк не наважусь про це заявити вголос.
Я ж по суті - ягня. Мене вмовити - це як берізку зігнути.
Поміркую над Вашими доречними зауваженнями. Три хвилини міркувань, дві - роботи. Аби тільки б такі трібниці були б проблемами.
"Летить по мене". Забрати до себе, захопити.
Хто ви тут такий, що так сміливо себе поводите? Мені цікаво. Може, роззнайомимось.
