Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2658
Творів: 49569
Рецензій: 94104

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Стан громадянства., автор: ... ...)

© Галина Михайловська, 25-04-2009
Шановний пане Шестикрапко, Ваш перший твір, а тоді й другий, досить довго майоріли на головній сторінці. Питання - чому? Версію літературної цінності, як на мене, можна відкинути відразу - ну хай я помиляюся, хай це в мене поганий смак - все може бути.... Завдяки полемічності? Полемічніість - теж незла риса. Але буває полемічність і полемічність... Як бувають питання, що вирішення їх насправді потребує суспільство, чи такі, що їх навмисне закидають політикани, переслідуючи власну мету... Оцей ваш твір, як на мене, змушує замислитися - а чи спонтанно Ви підкидаєте нам теми для дискусій, як суху траву до багаття? Не знаю. В мене є сумніви.
Якщо виникне спровокована дискусія, хочу визначити свою позицію. Я - націоналістка, свідома. Але те, що Ви написали, вважаю маячнею - принаймні, ось у такому вигляді.
Це було б справедливим, і є таким, коли б Ви сказали, що Ваші ствердження тією ж мірою стосуються грузина, француза та чукчи. От хіба що за росіянина не скажу: імперські народи - то зовсім окрема справа, хай самі розбираються зі своїми проблемами.
Націоналіст- людина, яка визнає цінність й неповторність свого народу, визнаючи й поважаючи цінність й неповторність будь якого іншого народу. Людина, якій до вподоби усі барви веселки, а не сіро-бура мішанина.
Те ж, що Ви написали, настільки явна нісенітниця, типу " російський (український) слон - найкращий слон у світі" , що це викликає підозри, а чи не провокація Ваш есей?
Провокацій на цьому сайті було вже багато, і ще будуть, бо наша національна свідомість, яка народжується, поміж іншим, і на цьому сайті, й нашими зусіллями теж, - то кістка в горлі для наших ворогів.
Галина Михайловська

Нині увечері нарешті надішлю Вам відповідь на листа :-), спробуємо продовжити роботу. До речі, щойно цікава думка у голову завітала... Ще поміркую і відпишу нині.
Еволюція - цілком жорстокий процес, нема місця моралі. Але є інстинкт самозбереження, здається, він і є найглибшим коренем націоналізму.
Спасибі Вам, що відгукнулись і цікавою вийшла розмова, але повторю те, що писала пані Дарі. Годі нам робити рейтинг "Стану громадянства" :-)
З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 30-04-2009

Цілком можливо - природний відбір. З космополітчної точки зору - одні народи поступаються іншим, більш розвиненим - відбувається таке собі досягнення вершин досконалості і то було б нормою. (?)
Але при цьому буль-яка мораль мовчить. І в підкореному народі поступово нищиться все - і краще , і гірше - відбувається так звана асиміляція.
Інша справа - ккультурний взаємовплив - але він мізерний в порівнянні з агресією, певно (?)
Залєвський П.

© анонім (93.180.213.—), 29-04-2009

Є ще така думка, що вимішування різних народів веде до появи обдарованих, а от консервація народу у власному соку - врешті-решт до виродження :-)
З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 29-04-2009

додам - національні "перетрубації" гриміли Європою аж до кінця 19 століття, ще тоді, "коли на всіх язиках все мовчить". і питання не в малолєтстві, а в тому, що нам дуже активно "підсаджували" інші "гени" впродовж століть. І наслідки цієї "генної інженерії" ми й бачимо зараз.
Залєвський П.

© анонім (93.180.246.—), 29-04-2009

Стосовно генів, пані Наталко, - я їх мав на увазі не лише, як певний набір фізичних даних людини (то само собою зрозуміло), що передається по спадковості, а в першу чергу хотів акцентувати у вагу на "прив"язці" людської спільноти до свого краю з певними умовами проживання (зміна цих умов викликає в людини почутття ностальгії навіть тоді, коли вона опиняється в значно кращих побутових умовах, ніж до переїзду). На мою гадку , поняття нації нерозривно повязане з територією та природними умовами проживання.
І це в нас (скажемо так - ген) присутнє так само, як і колір волосся чи шкіри. Стосовно змішування генів я говорив, що людство замається цим доволі давно і часто-густо такими способами, які не можна назвати гуманними (Ваша фраза про бабцю в тому числі).
І дійсно предметом обговорення-полеміки питання нації не може бути - вона просто є, ця національність. А якщо не ця, то інша, але є. такі думки.
З повагою , Залєвський П.

© анонім (93.180.246.—), 29-04-2009

А якщо, пане Петре, у Вашому роду, ні, нехай у моєму, мою пра-пра-пра-пра-бабцю згвалтував якийсь турок, дід одружився із ляшкою, а у сивій давнині мої предки взагалі придибендали із-за гір високих, морів глибоких? Гени, звичайно, визначають колір волосся, схильність до певних недуг, але чи аж так багато залежить від минулих поколінь (одне застереження - маю на думці не тата з мамою, хоч тут радше йдеться про виховання), якою людиною я буду? На мою думку, національність взагалі не є предметом гордощів, полеміки, образ. Дав Бог мені таку Батьківщину, то й люблю її. Більшість дітей любить своїх батьків і навпаки, хоч бувають людьми недобрими. Ані заслуги, ані провини тут нема, як і причини пишатись. Спокій щодо національного питання, до речі, дуже характерний для найрозвинутіших націй, а українці - діти, "малолєтки"...
З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 29-04-2009

Прочитав.
Думаю, що націанальність - то генетична адреса людини. І оті "тисячолітні національні" гени присутні в нас від самого народження.І якщо наш час - то час наукової трансгенної інженерії багатьох біологічних видів, то до мутації генів національності людство приступило дуже й дуже давно - і робило ,
і продовжує робити це зараз зовсім не гуманним способом.
Хтось піддався, хтось - ні...
Звідси й така жвава полеміка на сайті.
З повагою, Залєвський П.

© анонім (93.180.197.—), 28-04-2009

Та ні Наталочко, я не ображаюсь на вас, нема чого вам вибачатись. Якось казала на цьому сайті, що образа то є неповага до самого себе. А я себе люблю і поважаю, на стільки сильно на скільки люблю пересічних людей. Тож, на все добре :)
Світлана

© анонім (95.134.102.—), 27-04-2009

Пані Світлано!
Не ображайтесь за морську хворобу, то лише такий жарт, вибачайте, невдалий, мабуть... Був момент хуліганського настрою.
З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 27-04-2009

Є щось мудріше та добріше, ніж націоналізм...
Гаразд, я не збиралась Вас дратувати. Дякую за спілкування, пані Даро! Чекатиму Ваших нових творів, там ще поговоримо, годі вже нам з Вами робити рейтинг "Стану громадянства" :-)
З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 27-04-2009

Звичайно, пані Наталю, ми з вами не обговорюємо цей твір, бо обговорювати нічого. Полеміка наша, виправляюсь обмін думками, то геть інше. Тому спецом не писала рецензії до цього твору. Декларації і реальні дії - різні речі. Просите згадати людей, які віддали своє життя за націоналізм? А що таке націоналізм? "Націоналізм — світоглядний принцип, найбільшою мірою притаманний передовим представникам народу, що виборює своє право на розбудову власної держави. І тільки. Я не лізу в хату сусіда й не вказую йому, як жити, що їсти, як виховувати дітей. Але, коли той добрий сусід лізе в мою хату, гвалтує моїх дітей, підпалює мою господу, то що ж мені лишається робити? Підставити другу щоку чи викопати кулемет? Сягнути дна, пані Наталю, не можливо, бо його не має. Люди, які віддали життя за свою націю були у моїй родині, перепрошую вони й далі живуть у пам'яті. Невже мій націоналізм, який поважає інші нації, дає мені право залишатися Людиною, але разом з тим хоче щоб і мене поважали - небезпечний. Чим? Та коли ми самі себе не поважаємо, то хто ж нас поважати буде!
“Німець каже – ви моголи. – “Моголи, моголи”, - золотого Тамерлана онучата голі. Німець каже – ви слов'яни. ..." і т.д.
Залишатися Людиною! Гарні слова. “Коли в людини є народ, Тоді вона уже людина” (Ліна Костенко) У мене він є, слава Богу!
Даруйте, я своїм куцим розумом напевне не доросла ще до космополітізму, сподіваюсь не доросту.
Перенародження душ... Очевидно у Господа був свій план на те, щоб я народилася українкою і на те, щоб на землі панувало різноголосся. Інакше навіще було розвалювати Вавілонську вежу? Вірите у випадковості в таких речах? Я - ні!
А щодо лікування, будь-який лікар вам скаже, що бажання хворого бути здоровим - це 50 відсотків ефективності лікування.
З повагою, Дара

© анонім (77.87.152.—), 27-04-2009

"Гойдає, іноді аж до морської хвороби :-)))"

Люба Наталко, у кожного з нас своя казка про Любов. До чого ж тут хвороба? Більше того, коли ми в одному морі, на одному кораблі. :)
Це не хвороба, це ми по-різному відчуваємо смак води.... :)
З повагою, Світлана

© анонім (95.134.102.—), 27-04-2009

Щойно глянула, з"явився новий коментар. Пані Світлани Кедик.
Кожна з нас на своїй хвилі :-)) Так люблю різні хвилі! :-) Гойдає, іноді аж до морської хвороби :-)))
Наталка

© Наталка Ліщинська, 27-04-2009

Я народилась у батьків-українців, є українкою. Чим тут пишатись? Від мене нічого не залежало. Вища сила вважала за потрібне оселити мене тут, щоб чогось навчилась. Народилась би в Індії, Конго, Аргентині, то мала би інший колір шкіри, очей, але душа моя, кочуючи із стану в стан, залишається живою і, сподіваюсь, розвивається. Так, у даному часі на цьому клаптику Землі я пізнаю щось і на вдячність до України, котра мене прийняла, люблю та захищаю, як можу. А завтра ким стану? Зрозумію що, навчусь чого? Хіба важливо де? Тому оті велети і належать світу, бо не наголошували на національній ідентичності, а направленим променем свого прикладу показували шлях до світла. Хочу поставити питання, спробуйте відкинути емоції, дуже глибоко зануритись у нього. Відшукайте корені націоналізму, згадайте людей, котрі віддали життя за свою націю, пригадайте, які були наслідки їхній дій і чи досягали вони того, що декларували. Благаю, без відруховості, без надміру почуттів, лише аналіз, скальпель... Таке сягання дна надзвичайно цікаве.

Там, де були наші барикади, йшлося не про імперію, не про Україну, не про Ющенка чи Яника, мені особисто з моїм кулеметом :-) важливо було, щоб явне зло не затоптало добро і не зламало мене.

Хворий може не хотіти бути здоровим, бо його так викручує саме хвороба. Лікар не зважатиме на його зіпсований характер, злість, небажання стати здоровим, напади люті, він повинен спокійно і впевнено позбавляти недужого від пухлини, що ро"їдає його мозок.
Ех, іноді мені, не християнці, здається, що я якраз найбільша християнка - дуже дивне відчуття, воно надто часто мене переслідує :-)))
Пані Даро, а давайте вважати наше спілкування корисним обміном думками, а не марнуванням часу на невиразні твори :-)
З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 27-04-2009

Вітаю, пані Наталю! Згідна з багатьма думками, які ви виклали у відгуку. Перепрошую, якщо чимось образила вас. Мене вразили в серце ваші слова про те, що не пишаєтесь тим, що є українкою. Сумно. Мої батьки, бабусі, дідусі, пра і прапра всі були ураїнцями . Не пишатися цим високим йменням, то зрадити не лишень собі, гірше – зрадити пам'ять про них.
Ісус, Будда, інші велети духу належать світу. Думаю бути християнином, Людиною й залишатися українцем одночас не суперечить жодній парадигмі в світових релігіях.
Вистачає в нашій історії світлих сторінок, котрі творили не пророки чи боги, а звичайні люди і ми сьогодні пишаємось ними, та є такі за які пече сором. Найважче пробачити самому собі, це коли ще маєш совість.
Про росіян. Мені їх не жаль. Я поважаю свою сусідку-росіянку, яка «на зло» своїй мамі вивчила українську мову і діти її ходять в українську школу. Та вони швидше виняток, аніж правило. До речі, то її слова. Невже ви не бачити, що там на Сході, де завжди вранці встає сонце, воно вже зайшло, там суцільний морок. Здається Сонце їм і не потрібне, воно зайве, бо коли розсіюється темрява стає все видно. Допомогти росіянам – цікава думка. Коли хворий не хоче бути здоровим, ніякі пілюлі не допоможуть. Навіть Будда та Ісус тут безсилі.
«Любіть ворогів ваших!» ??? А якже ваш кулемет, пані Наталю? :) :) :)
Почитала я тут вранці коментарі до рецензій на «поезію» пана Лузана. Цього пана після прочитання одного з його творів (проза «Хлопчики»), взагалі не читаю й не коментую, а тут такий шквал відгуків-емоцій і така дискусія… Ніякої цінності його твори не мають. Але людини до купи склала націоналізм, сталінізм, патріотизм, при цьому претендуючи на звання як мінімум рятівника нації. Бр-р-р… Стиль дуже схожий до викладу пана Шестикрапка. Тим більше, що останній майже нічого написаного тут не коментує. Суперечка під віршами забирає весь час. Чи часами це не клони???
Пані Галино, дякую вам за гарні слова про «непересічні твори». Повірте, стосовно мене, то величезний аванс з вашого боку. Щиро дякую, що знаходити на читання мого час. Приємно :) :) :)
З повагою, Дара

© Дара К., 27-04-2009

Дякую, пані Галино, що читаєте, це мене так тішить, навіть, коли не залишаєте відгуків. Одне лиш знання гріє.
З повагою,
Наталка

© анонім (194.44.136.—), 27-04-2009

Я щиро поважаю і люблю Вас обох, дівчата! Ми справді сперечаємось, а предмету суперечки поміж нами нема, бо однодумиці...
Пані Дариночко, я ж кажу, що мене всі, хто не раз спілкувався зі мною на тему України вважають націоналісткою, патріоткою, бандерівкою, однак, я переконана, що бути ЛЮДИНОЮ краще, хоч важче... Давайте так. Ким були, наприклад, Будда або, адже це ближче християнам, Ісус? Приналежність їх до певного народу має для Вас велике значення? Чи важливі їхні ідеї? Я не кажу, що дорівнюю цим особистостям, просто за взірець сили духу, маю їх. Можете собі уявити, щоб той же Ісус сказав: "Души гнобителів-римлян!" Говорив же: "Любіть ваших ворогів" Зачіплю найдражливішу тему для українців- Росію. Росіян мені шкода. Ні, не державу Росію, а саме росіян. Жаль щиро і хочеться, аби вони зуміли видертися із полону своєї імперськості, бо інакше історія жорстоко відплатить. Мені страшенно прикро, що у їхній батьківщині нема пророка, такого хоч би, як Куронь у поляків, котрий би голосно міг сказати своєму народові: "Покаємось, бо ми чинили зле багатьом: і казахам, і татарам (Казань), і білорусам, і українцям, і ..." Коли такого, бодай одного, праведника нема, то... Я не хочу, щоб врешті вони себе прирекли на повний занепад та зникнення, але вони радісно йдуть цим шляхом, усім народом, а не державною машиною... І це страшно. Державу можна перебудувати, а хто ж порятує росіян, як не вони самі... Чи могли би ми їм допомогти? Не знаю... Мені б хотілося допомогти...
З повагою,
Наталка

© анонім (194.44.136.—), 27-04-2009

Пані Наталю, пані Даро - я переконана, що ми кажемо ті ж самі речі. тільки різними словами. Пані Наталко, зараз перечитала Ваш вірш "Перечекаєш, переждеш?", і зрозуміла. що агітувати вас не треба... Можливо, Ваш кулемет. закопаний на городі, змащений краще за мій :). Цілком поділяю Вашу думку, пані Наталко, що ігнор - найкраща реакція. Але інколи так допечуть, а найсильніше не відверто висловлюючи протилежну думку, а прикидаючись ніби-то своїм і компрометуючи святі речі своїм бла-бла-бла (погоджуюсь і з тими, хто побачив тільки це в "творі").
Рецензувати складні, многопланові речі складніше. Потребує часу, роздумів, праці... А тут - миттєва реакція, на рівні підсвідомого.
Обіцяю виправитися і рецензувати дійсно якісні твори.
В мене борг і перед Вами, пані Наталко, і перед Вами, пані Даро. Я читаю вас із великою цікавістю. І буду намагатися хоч інколи сказати щось варте цих непересічних творів...
З повагою, і на добраніч.
Галина М.

© анонім (77.120.128.—), 26-04-2009

Також, пані Галино, була цілий день зайнята, перепочити навіть в неділю не вдається, тому просто ошелешено читаю те, що тут написано...
Таки ні, пані Наталю, ви написали ду-у-уже і шалено популярну сьогодні, на жаль, думку про те, що не пишаєтесь тим, що ви українка. Вразили мене в саме серце! Коли б написали, що не пишаєтесь такою от державою, могла б вас зрозуміти.
Прикро, однак саме так думає добра половина "українців". Така собі когорта космополітів (общность народов), байдуже все, лиш би мати кусень хліба з маслом, байдуже з ким і байдуже як. "Сонячна машина" Винниченка - шлях в нікуди... Даруйте, можливо не так вас зрозуміла, пані Наталю! Пригадуєте слова однієї заклятої патріотки пані чи товаришки Інни Богословської: «Повернути українськість неможливо, її не було ніколи». Отже й мене немає, моїх рідних, сусідів, приятелів, однодумців.
Коли плюють в очі не обов'язково мружитися і говорити - "дощ паде", бо то не дощ...
Я з вами, пані Галино
Дара.
Дара



© анонім (77.87.152.—), 26-04-2009

Пані Галино, ми вже з Вами були на одному боці барикади, тоді, наприкінці 2004 - початку 2005 років... І, якщо хтось зазіхне на моє, битимусь. Просто про патріотизм волати не варто - це смішно, його треба носити у собі - це гідно ( це я категорично так до Вас, незнайомцю). А на ГАКу я б воліла бачити Ваші рецензії під справжніми літературними творами (це я так заохотливо до Вас, пані Галино)... Адже той текст - не література, не публіцистика навіть, а так, досить слабко висловлена думка невідомого аноніма.
З повагою,
Наталка

© анонім (95.134.20.—), 26-04-2009

Пані Наталко, вже можу Вам відповісти - повернулася з саду... Не розумієте, то й добре. Це тільки значить, що в вашому житті ще не трапилося ситуацій, коли треба було визначитися екстремально саме з цього питання. Але коли трапляться - а що поробиш, таке наше життя! - сто процентів впевнена, що ми з Вами будемо з одного боку барикади. Хоча, звісно, кожен (кожна) буде мати свій власний і неповторний набір принципів, приорітетів, ідей, тощо... Скільки живу, стільки й переконуюсь, що цей світ принципово біполярний... мені теж подобається гратися з уявленням, ніби-то все відносно... Але ця відносність теж відносна. Тільки до певної межі. А там вже доводиться викопувати з города кулемета, чи хто там що заховав. Бо якщо не ми їх, то вони нас. Ми вже дуже давно не починали першими. Але й це не допомагає... Отаке моє переконання. Гадаю, що й Ви його поділяєте, хіба що можете висловити іншими словами і краще за мене.
З повагою, Галина М.

© анонім (77.120.128.—), 26-04-2009

Я напишу непопулярну річ, але я не пишаюся тим, що українка, я горда лише з того, що вмію вчитися краще, ніж багато молодших людей, намагаюсь любити людей, хоч це важко, маю мрію - божевільну і чудову... Навіть, якщо би зустрівся чужинець з іншого світу, але мудрістю, добротою зумів би компенсувати всю незвичайність свого вигляду, однаково, надала би перевагу йому, а не заздрісному, підлому землянину... Націоналісткою мене називає мій друг поляк, однак, знаю, що він щиро мене любить, бандерівкою мене лає сестра із Петербурга, однак, переконана, вона вмить забуде це, коли тільки щось серйозне трапиться і потрібна буде її допомога.
Якщо чесно, зовсім не розумію, для чого писати такі твори (вибачайте, незнайомцю) і, не ображайтесь, пані Галино, рецензії також...
З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 26-04-2009

Пані Даро, я дуже рада бачити ваш відгук під своєю рецензією. Не знала, що тепер треба питатися дозволу - це, як на мене, нісенітниця. Бо якщо твір або рецензія на нього викликають різні думки, чому ж не викласти їх одна під однією, докупи?
Але прошу і Вас, і пана Петра, якщо диспут навколо цього опусу буде розгортатися так, як я побоююся, тобто, буде спущено собак на уявного "націоналіста", так як його змалював пан Ш. - з квадратною головою і з однісінькою борозною замість звивин - висловитися ще раз, окремими рецензіями. Щоб наша стінка була потужніше їхньої - якщо вже провокується стінка на стінку.
Я їду зараз працювати до саду - в місті вже квітнуть абрикосові дерева, а там - не знаю. В мене й садок з націоналістичним ухилом :) - серед блакитного барвінку розквітли зараз жовті нарциси ... Така краса!
Але страшно полишати шанці. То ж сподіваюсь на Вас, і ще інших ГАКівців, які можуть з гордістю сказати про себе, що вони націоналісти й бандерівці, так само, як робимо це ми з Вами.
З повагою, Галина М.

© анонім (77.120.128.—), 26-04-2009

"Благими намірами вистелена дорога" самі знаєте куди...
Стовідсотково згідна з вами, пані Галино!!!!! І перепрошую, що влізла зі своїм Я на вашу сторінку, віднедавна здається слід питати дозволу. Не хотілося писати рецензію, однак перечепило надто сильно, особливо твердження пана Шестикрапка (дужа влучне ймення, пані Галино):
"Українець - це не стан громадянства, це не місце проживання, не метод виховання і навіть не традиції.
Українець - це стан душі."
Українець - це стан душі? Ти ба, а я дурна думала, що то правдиві батьківські традиції, рідна мова, звичаї, пісні, той стан, коли тобі в американському готелі посеред Детройту сниться мамина хата й вишня, посаджена твоїм прадідом, який згорів в горнилі першої світової, а вона на зло всім перепетіям історії, що прокотилися моєю Україною і на зло всім законам природи досі квітує. То не стан, пане, - то щось значно більше!!! Це коли твій син з гордістю вдягає вишиту бабусею вишиванку, а твоя донька виграє конкурс писанкрів серед шкільної молоді міста, коли в Харкові в спину твоїй дитині глузливо за її українськомовність кидають "бандеровка", а та з гордістю відповідає: "І тим пишаюсь! Ліпше бути Бандерівкою, аніж хохлом". І ще багато таких "це коли"...
В 33 році голодом виморили половину українців, а іншу до смерті налякали настільки, що той страх мутував і передається в спадок. І вони мусять вчитися бути українцями по новій. Ось вам неукраїнськість українців без традицій, зі станом душі!!!!
Я - націоналістка. і з того горда! Я Бандерівка - і тим пишаюсь! З громадянством, з вихованням, з традицями, з українськістю!
Дара

© анонім (77.87.152.—), 26-04-2009

Я вважаю, що Ви дали вичерпну відповідь. Можливо, автору просто не вдалось виразити все так, як того йому хотілось би. В такому випадку не варто пускати в світ надто сирий текст. Хоча... це ж Академія, де вчаться.
Залєвський П.

© анонім (95.111.199.—), 25-04-2009

Дякую, пане Петре! Так мені приємно, що Ви мене зрозуміли - бо питання ж досить непросте. І важливе, й провокаційне водночас. Вчора дивилася Шустера з цим питанням на каналі "Україна" - такий неприємний післясмак залишився...
Туди жє не влізеш, не гавкнеш - то я на пана Шестикрапка напосілася. Може, й даремно? Може, він мав найкращі наміри?
Але тоді треба бути обережнішим - адже тема така, наче йдеш мінним полем...
Щиро, Галина М.

© Галина Михайловська, 25-04-2009

Пані Галино, хотів написати, та вже не буду, бо прочитав Вашу рецензію. Мав запропонувати автору замість слова "українець" поставити три крапки або довгу риску - для того, щоб легше підтасовувати будь-яку національність в його роботу.
та цевже написали Ви. Опередили. :))) Добре, що спілкуюсь з такими людьми, як Ви, пані Галино. Ще не вмерла Україна!
З повагою, Залєвський П.

© анонім (93.180.246.—), 25-04-2009

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1718368530273 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …