Ой. перепрошую, побачила свою помилку (крізь окуляри)... Не Семикрапко, а Шестикрапко...
А у Вас у назві теж є помилочка- ось!!! Треба "немає" писати разом, як і "нема". А " не має" хтось чогось- тоді це буде вже дієслово у третій особі.
Г.М.
...певною мірою можна вважати, що всі ми тут зустрічаємося... за кавою... чи чимось міцнішим... а, може, навіть за ковточком нектару та амброзії ... Бо творчість - то процес, що підіймає над грішною землею... кудись, в бік Олімпу :)
Не ображайтесь, шановний пане Семикрапко (... + .... = .......). Я ж висловлювалася не про Вас, як людину, а про Вашого ліричного героя - автора Вашого монологу. А якщо не дуже обережно добрала якісь формулювання, то тому, що Ви надто заховалися за своїми крапочками... Дуже важко уявити Ваше обличчя. :)
А моє ім'я - то просто моє справжне ім'я - і воно теж нікому нічого не каже, хіба що невеличкому колу друзів та рідних. Ну, може, ще моєму котові - він в мене є на авторській сторінці.
Чекаю на Ваші нові тексти, які розсекретять якщо не Вашу фізичну особу, то Вашу духовну особистість.
З повагою, Галина М.
Галино, хіба маю я право сперечатись з Вами. Шановна, ви звернули увагу на мене, й вирішили переробити. :) Підлаштувати під своє світосприйняття. Навіть мали місце ствердження, такі як: "Такі сизифові зусилля неодмінно викличуть одного дня зневагу, а тоді й ненависть до тих, хто живе собі... як лілеї польові... як пташки небесні... просто живе, радіє, любить Божий світ, всіх і себе в ньому."
А я ж, навпаки, пишу про те, що ми переконати когось хочемо, перебудувати, під майструвати, під себе любого й гарного підігнати. А чи маємо на це право? Лише в виключних випадках! Краще будувати себе, а не інших... Себе :) А ім'я моє невідоме, тому що воно вам ні про що не скаже. От Ви Галина Михайловська, а я ... ... . - і в чому різниця? Якщо є на те Ваша воля я залюбки зустрінусь з Вами і познайомлюсь, за феліжанкою Кави :) І без усіляких сперечань і лайок :)
...бачу, що Вас, шановний авторе, не переконати... Та й чи можна когось переконати у чомусь? - це марні зусилля. Надати приклад? - теж сумнівно... хоча вже не так безнадійно...
На мою думку. читаємо твори інших людей, вдивляємось в інші життя лише , щоб відштовхнутися від них, і знову взятися за своє, за те, що головне для нас. І я не думаю, що думка менш важлива ніж дія. Пов'язані вони нерозривно - це факт, але думка первинна. Я не матеріалістка, жодним чином.
Ось не знаю, шановний авторе, чому з ранку заходилася з вами лаятися :), ну скажімо, - сперечатися. Адже назва Вашого опусу цілком відповідає моєму переконанню, що люди різні, але рівні за своєю можливістю наблизитися до істини. Немає людей першого і другого гатунку. Всі ми, як крапельки води в океані. Тільки над однією крапелькою - зараз сяє сонце. а над іншою - непроглядний морок. Але все може змінитися з точністю до навпаки.
Взагалі, я ніколи не пишу анонімних рецензій. Мабуть, щось мене зачепило в тому, що Ви виступаєте таким собі Містером Х. А що Ви - чоловік, я зрозуміла. Жінки більш гнучкі.
Отже, цього разу назвуся. Ще й тому, що мені дуже подобається гурт Ваших рецензентів.
Галина Михайловська
... такі Сизифові зусилля, НЕ викличуть зневагу до "лілей польових", адже це їх спосіб життя, не я вирішив бути їм на землі й не мені вирішувати як їм жити. Кожен займається тим, що полюбляє, головне аби він це любив серцем. Зневага до інших це заздрість й пиха і нічого іншого.
Створити щось, що знадобиться - не означає нав'язування, лише показує приклад як можна інакше. Можна діяти, а можна думати... думка нічого не залишить - дія створить. Лише дія важлива - дія без думки руйнівна стихія, думка без дії - процес гниття. Я ні чим не унікальний, а значить мої переживання хтось вже відчуває в даний момент, або відчував...
Дякую Вам за час, що виділили для мене. До речі, я чоловічого роду ;)
