В саму точку, пане Андрію. (Пробачте щедро мимовільну затримку.)
"Абсолютний нуль", во, да. Я би чесно хотів відповісти шось порядне та зв'язне, але ця штука... зовсім невдала в тому розумінні щооооо: ну як.., одне з задоволень - закінчилось нарешті, тепер можна прочитать, розібрать на атоми і вивести "теорію", корисну хіба тим, що десь натякає, що би можна зладнати наступним із зайвих деталей. А з цього виходило тільки, що писати треба в "передстоянні" "нулю" (чого нікому не побажаєш), по-друге це явно випадок (бо свідомо на це нариватися не вийде, а коли й вийде то це вже не писання, а кумедія), і шось по-третє. Зовсім непридатна теорія.
Касета, гггг, ага. (: Це як Воннегут розповідав, як його студентка написала оповідання про монашку, в якої обривок нитки між зубами застряв, то поки читала, весь клас язиками водив. ((: Дайте я ше пострибаю по хаті. Сссподи. Ні, дайте ше трошки.
Дак а по-третє воно таке псіховане, шо тепер мені як у безглуздий спадок лишилось. Найраціональніше, шо воно тоді робило це, кажу, типу вночі на пляжі знайшло давлену банку кока-коли і ходило круж неї, поки не протоптало коло.
А про його "жабенят", ох. Ну... Це швидше його самого стосувалося. Я пам'ятаю шо це було, чому це було, але не розумію зназовні. Ммм. А тим більше тепер відповідати, за те шо він намолотив... (: Єдине шо хочеться тепер - заредагувати ялинку до телеграфного стовпа.
Ну десь, ну я не знаю. Пломбір, коротше.
Дякую щиро за шикарну рецу, пане Андрію. І від себе, і від того дядька. ((: Ховається в нірку зовсім засоромлений.
Єфрем
