Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2652
Творів: 49336
Рецензій: 93987

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Як говориться - не плюй у криницю, бо жаба дасть циці

(Рецензія на твір: Монолог великого поета, автор: Михайло Карповий)

© (94.248.75.—), 30-11-2008
Я якось інтуїтивно уникав тривалий час прочитання вірша пана МИхайла... не дивлячись на його, вірша, "рейтинговість".
Сьогодні ж, чи то від нічого робити, чи ще з якогось дива, взяв і прочитав як вірша, так і усю дискусію.

Висновок напрошується невтішний. На жаль, шановні, ГАК усе дедалі більше скочується у прірву "не-елітності", дріб"язковості і несмаку.

Адже шановне паньство так накинулося гуртом на Карпового, начебто він не просто вжив не зовсім цензурне слово у своєму вірші, а сам особисто його і придумав, і вигадав, і увів у мовний та літературний обіг.

Шановні, слово це було вигадане ще до того, як Карповий був запроектований, і не лише він, а й його прапрабабця та прапрадідусь.

І в літературний обіг це слово вперше ввів також не він, а хтось інший, і це навіть не Лесь Подерев"янський.

Тому накидатися на пана Михайла суто за те, що він вжив це слово у своєму творі - це не є зовсім адекватно.

Інша справа, чи доречно це слово було вжито, чи це є несмак, неадекватність? На мою думку, проаналізувавши твір, я вважаю, що це слово вжито неадекватно. Вжито суто з провокативною метою. З метою збурити ГАК своєю показною епатажністю і такою ж "сміливістю".

Шановний авторе, от хто-хто, а ви б мусили знати, що після Подерев"янського вживання матюків у художніх творах вже не є ознакою сміливості. Так само, як збирання порожніх пляшок вже не є бізнесом.

Можна говорити лише про доречність-недоречність, смак-несмак, адекватність-неадекватність, художність-нехудожність. Ну і про дітей також не слід забувати :) Про ваших дітей. Адже діти завжди розумніші своїх батьків, і як ви потім поясните своїм дітям, коли вони оце прочитають??

Значить, на чому грунтується моє твердження?

Вірш, перш за все, це не є набір більш-менш римованих та упорядкованих певним чином рядків, а це є кумулятивний заряд думки та емоцій, спрямованих у читача ( слухача). Вірш створює певний образ т.зв. "ліричного героя". Цей образ - погодьтеся- повинен бути цілісним. Що таке "ЦІЛІСНІСТЬ ОБРАЗУ"? Це коли в уяві читача виникає портрет ліричного героя, як то кажуть, без роздвоєння та без розпорошеності. Трапляються випадки, коли за задумом автора ліричний герой повинен бути шизофреніком. ТОді він повинен так тонко "розпорошити" цілісність ліричного героя, щоб читач зрозумів авторський задум, що це саме ліричний герой є шизофреніком, а не автор лузером.

Отож, виходячи саме з цього ( і зовсім не беручи до уваги обговорення), я й проаналізував твір шановного пана Михайла. І тут я мушу сказати, що однозначного висновку тільки виходячи з тексту вірша я зробити не зміг.

Ліричний герой вірша - такий собі "член Спілки письменників". Або ж "членкиня". Зовнішньо мені нагадує шановного Івана Драча або ж не менш шановного Володимира Яворівського. Але це лише зовнішньо, звісно ж, без усіляких натяків. Це людина, котра живе своїм минулим авторитетом, котра нічого не розуміє у сьогоденні. Завдяки минулому авторитету ця людина важає себе правомічною навчати інших і -головне!- нав"язувати свою власну точку зору, котра нічим, крім давно заробленого авторитету на хвалебних лимериках діючому режиму , не підтверджена.

І тут панство не витримує і посилає цього "Драча-Яворівського" на три літери. Звісно ж, цей заслужений діяч культури цим глибоко обурений - ну і далі по тексту. І тут я вловлюю маленьку невідповідність. Ну не може цей "Драч-Яворівський" так легко і просто вжити слово "нахуй". Це не відповідає його образу, ламає цілісність. "РадіоДрач-радіоЯворівський" може бути дурним, несучасним, набундюченим кабаном, але він не може не бути цілісним. Весь його авторитет побудований на його пафосності, а слово "нахуй" цю пафосність знищує дощенту. Тобто, він, "радіо-Драч-радіо-Яворівський", навіть думати такими категоріями, як "нахуй", не сміє, бо це його самознищить. Весь його авторитет побудований саме на пафосності, на запереченні права на існування неформальній мові, тобто він не може це сказати вголос, бо не може ніколи.

На цій підставі я схиляюся до того, що слово "нахуй" у даному контексті вжито швидше недоречно, бо воно розбиває цілісний портрет ліричного героя.

Малеееесенький шанс був у пана Михайла Карпового виправдатися тим, що нібито він саме і хотів змалювати таку двурушну особистість, псевдопоетичну личину, котра на людях - одна, "правильна", "пафосна", а усамітнившись - інша, низька і матюклива. Але у пана Михайла був шанс сказати це особисто протягом минулої дискусії. А зараз вже запізно.

А тепер що стосується дискусії. Мала рацію пані Оксанка, що багато хто під час дискусії розкривається з іншого боку.
Оскільки багатьох з учасників я особисто не знаю, то зупинюся знову ж таки на особі автора- пана Михайла. Не буду надто вдаватися у подробиці, але дискусія лише підтвердила ту мою думку, що обговорюваний вірш написаний швидше задля епатажу і провокації, ніж просто для самовираження.

Не буду казати, що я сам ніколи не епатую... Ну, може у мене це виглядає трохи інакше...
Тобто слід знати міру навіть в епатажі - ось що я хочу сказати.

------------------

Підсумовуючи, хочу сказати, що якщо і можна щось закинути пану Михайлу Карповому, то це певний поспіх у змалюванні образу старого ментора, певну неадекватність, не допуститися котрої було б важко і більш досвідченому та майстерному поетові, аніж яким є пан Михайло Карповий. Якщо автор протягом дискусії якось навіть так трохи хизується перед публікою, що у своєму лексиконі він давно і надійно прописав дане нецензурне слово, то це нецензурне слово просто не могло існувати в лексиконі ліричного героя, що свідчить про деяке легке зловживання нецензурщиною, і тільки.

Ну, щоб підкреслити свою думку, що є прийнятним, а що ні в літературі, я наведу два приклади.
Якщо слово "нахуй" у художньому творі вживає якийсь подонок висшей мєри, якийсь дітовбивця і дисидент, то це прийнятно, це допомагає змалювати образ.
Але якщо автор слово "нахуй" вкладе в уста , наприклад, благочестивого падре, панотця, ксьондза, священника чи - порятуй, Аллах- мулли, або ж - господи прости!- Ісуса Христа, то це буде святотатство, жахливий несмак і виклик суспільству.

У даному випадку ми бачимо щось середнє.
На мою думку.



Тю... ви, виявляється, 5-го грудня минулого року мені щось там відписали... а я тільки зараз глянув на сторінку ваших словєсних іспражнєній... Значить, Кока, що там за лінк, я не знаю, але очевидно, що вас на нього хтось уже посилав. Щодо мене, то я на лінки від різних довбодзьобів не ходжу.

© Михайло Карповий, 28-05-2009

для того, щоб послати когось, не обов"язково вживати матюки;
одна справа - вживати матюки в художньому творі для створення живого образу якогось чмиря-ханиги, і зовсім інша справа - самому опускатися дло рівня такого чмиря-ханиги;

але я бачу, що декому так до вподоби опускатися до рівня чмо, що він це робить кілька разів поспіль;

що ж я можу відповісти таким людям, котрі вважають себе видатними митцями, проте не вміють цивілізовано спілкуватися?
Отут в інтернеті для вас є цікава адреса:
http://lleo.aha.ru/na/ua/

З повагою до решти,
К.Ч.

© анонім (94.248.2.—), 05-12-2008


Дякую, Михайле, за пояснення. :) Власне, я і так все розумію, особливо з тим негативом, який назріває і мучить людину. Бо це закономірна реакція на акцію, точніше, на довге провокування зі сторони тих, хто любить повчати. Мені просто болить, як я вже казала давніше, що люди на ГАКу ніби показилися чи що (я до них теж належу - повелася як рибка на гачку), коли почалася оця вся катавасія і повчання один одного. Я просто маю таку думку (може, й занадто ліберальну): можливо все, автори можуть, мають право і свободу писати у своїх творах про все, що хочуть. Aле як і в творах, так і в критиках (рецензіях, відгуках) це не повинно переходити в провокації різних рівнів та ґатунків, образи, у агресивні чи будь-які закамуфльовані напади на особистість. Не для цього існує цей сайт, а перш за все для літератури, нашої спільної української літератури.

Зараз зроблю ліричний і недоречний відступ, але дуже вже хочеться про це висловитися. Мені здається, що тим, хто в Україні, трохи важко збагнути, наскільки закордонним українцям не вистачає спілкування рідною мовою, зустрічатися з таким, як вони, оскільки ті, хто робить такі закиди в адресу діаспорян, самі особисто цього не пережили і не знають що воно таке - тому ГАК і ще два інтернетресурси я особисто вважаю собі за таку віртуальну домівку, де маю нагоду зустрічатися з приємними мені людьми, з авторами, творчість яких мені допомагає у житті. Тому дуже важко розлучитися з ними. Тому повернулася, не дивлячись на те, як це сприймуть інші. Мені вже все рівно, що думатимуть.
Тримайся, Михайле. :)
Сподіваюсь, що тепер вже нікому не хочеться з кимось сваритися і повчати когось. Взагалі, ці сварки - це найбезглуздіше, що ми, як автори, робимо. Теж визнаю свою провину, що не стримувалася щодо провокацій і встрягала у суперечки, тому прошу вибачення у всіх, кого якимсь чином образила. Але все рівно моя думка щодо елементарної людської взаємоповаги залишається без змін: бо не сама відсутність матюків, не самі слова роблять людину людиною, а перш за все її вчинки.

З повагою та щирістю,
Віка Йіхова

© анонім (213.220.247.—), 02-12-2008

2 Віка: А якщо без жартів, то я вже писав в одному з відгуків: мій лір. герой - це збірний образ, що має багато прототипів, і один з них - я сам. Що гріха таїти - іноді і я буваю занудою. Є такий клас авторів, що вважають за свій священний обов'язок повчати інших. Коли такі автори занадто захоплюються роллю ментора, вони починають діяти на нерви тим, кого вони повчають.

Тепер прошу уваги. Чому багато людей кажуть, що "знають, про кого іде мова"? Та просто тому, що більшість читачів вірша, які є також і авторами власних творів, з подібними довбодзьобами стрічалися. Стрічалися, ставали об'єктами їх тупої критики, і подумки посилали їх нах. Наголошую: подумки. Бо щоб вголос сказати людині "іди нахуй", треба переступити якийсь внутрішній бар'єр. Так що це бажання виплеснути негатив залишалося нереалізованим. А що в результаті? А в результаті отой негатив сидів в людині і псував їй здоров'я.

Чому цей мій віршик отримав таку реакцію? А просто тому, що в ньому Великий Поет, Критик і Довбодзьоб був дійсно кимось посланий нахуй. Тобто, вірш робить те, що багато людей зробити не наважилося.

Звичайно, замінити в вірші слово "нахуй" якимось евфемізмом ніяк неможливо: від цього твір просто втратить свій емоційний заряд.

З найкращими,

© Михайло Карповий, 02-12-2008

"Бо це Лорд Вольдеморт :))"
:))))))


Віка Йіхова

© анонім (213.220.247.—), 02-12-2008

Ви почали за нього заступатися, мовляв, знаєте, про кого йде мова. Якщо знаєте, то чому привселюдно не назвете його ім´я?

Бо це Лорд Вольдеморт :))

© Михайло Карповий, 02-12-2008

А, іще хотіла б додати, поки не забула. Давайте усі почнемо, якщо вже дуже хочемо бути такими культурними, зі самих себе, зі взаємної поваги одне до одного, а потім вже можна братися і за культуру та чистоту мови. Бо якось все навпаки виходить: заради цензури люди готові нападати, осуджувати та зневажати одне одного. Щось викривлене і перекручене є у цім явищі. А вам так, шановні, не здається?

Віка Йіхова

© анонім (213.220.247.—), 02-12-2008

Пані Оксано, дякую за подяку. :) Я нікого не рекламувала, то Ви сама себе рекламуєте - а як? То вже на Вас, чи здогадаєтеся. :)
Манія у мене чи ні - то вже суто моя справа. Якщо я вже про щось висказалася, значить, були для цього підстави. Інакше не розумію, чому було піднято стільки галасу довкола вірша пана Карпового. От мене звинувачують у тім, що мені щось привиділося. Але ж аналогічно: щось комусь теж здалося не так у вірші, правда? Чи хтось сам себе побачив у цьому творі і образився? Якщо ні - то в чім тоді взагалі проблема? А якщо так? То треба заради того, що хтось висказав свою думку нападати на нього? Не знаю, коротше. Як би там не було, але цей галас мені здався провокацією - хтось на когось образився, а Ви почали за нього заступатися, мовляв, знаєте, про кого йде мова. Якщо знаєте, то чому привселюдно не назвете його ім´я? Ось з того, бачу, все і почалася. А матюки - це так, другорядне вже, тобто лише причина поприскіпуватися до автора Карпового.
Всього вам найкращого, пані Оксано.

Віка Йіхова

© анонім (213.220.247.—), 02-12-2008

Мдя...

2 Віка Їіхова
Дяка за безкоштовну рекламу севами ))) Читаючи вас, щоразу думаю, чи не з Михайлом спілкуюся?
То, певно уже манія когось вишукувати у комусь ;) Хтось тут Ростислава шукає, хтось ще когось, комусь лаври Севами не дають спокійно жити )))))
А сходимося усі на рідному ГАКу ;)

2 Кока Черкаський
Просто, привіт, як ся маєш?

2 Михайло Карповий
І тобі привіт, відповідь написала під своєю рецензією до твого вірша

О.Я.

© Оксана Яблонська, sevama, 02-12-2008

Про нещасний випадок з Дж. Форрестолом не всі, мабуть, чули.
Тому також дещо ввижалося.
І цей трагічний випадок трапився 22-го травня 1949 року.
Знання історії - корисна річ.
Навіть такої коротенької, яку має цей твір з ознаками індикатора.
Дід Сашко ірпіньський.

© анонім (212.80.51.—), 01-12-2008

Михайле, дякую! І дуже добре, що залишаєшся. Тримайся і не звертай уваги на озлобленість. :)
А над своїм поверненням ще подумаю. :)

З повагою та щирістю,
Віка Йіхова

© анонім (213.220.247.—), 01-12-2008

Вііііікоооо! Агооооов! Ти шо? Куди б я ото пішов? Мені на ГАКу добре. І ти повертайся - я тобі вже казав.

Олесь: поживемо - побачимо.

© Михайло Карповий, 01-12-2008

Мабуть, є смисл пояснювати деякі фрази, бо над ними виникають незрозумілості, які можуть їх не торкатись - але ж взаємне розташування...
На фестивалях люди цілуються (і у переносному значенні, і реально) - і нічого дивного у цьому немає. Чоловіки, може, між собою не цілуються, але і не сваряться. Бо фестиваль - це свято, а ці всі навколотворчі суперечки до тієї пори залишаються у минулому.
Ось і все.
Дід Сашко ірпіньський.

© анонім (212.80.51.—), 01-12-2008

Михайле, привіт! Знаєш, зовсім недавно і Ти мені пораду давав: ігнорувати. То ж можу Тобі дати подібну пораду? Чи таки погодишся, що не все так просто тепер на цьому сайті. Знаєш, якось зауважила таку дивну закономірність - а це те, що деяким севамівцям, видко, надто тісно на сайті Севама, от і вирішили розпочати провокаційні війни на ГАКу з метою вискубти всіх, хто якимсь чином не поділяє їхніх поглядів. Хто є зачинщиком цієї підступної підривної чинності, думаю, здогадуєшся. От, спочатку випровокують людину до стану агресії, а потім вдають зі себе жертв, образили, мовляв, дуже культурних людей. Михайле, прошу Тебе, не роби такого як я. Залишайся на ГАКу і не звертай уваги на всі закиди і шпильки. Знаю, Ти доброзичлива людина і талановитий поет, тож не треба вестися на це. Нехай деякі севамівці спочатку глядять свого сайту, а потім вже починають перевиховувати цілий ГАК. Справді, це не дуже культурно з їхньої сторони, навіть зухвало отак осуджувати, ставити хрест на людині лише за якийсь один вірш. От, докотилися вже, наче як за совдепії треба перед самозваними суддями виправдовуватися - білі і пухнасті всі і такі цнотливо-непогрішимі, що аж гай шумить. Так що ігноруй, Михайло. :)

З повагою та щирістю,
Віка Йіхова.

© анонім (213.220.247.—), 01-12-2008

На якому-небудь фестивалі зустріч ваша відбудеться - і цілуватиметесь.
Дід Сашко ірпіньський.

© анонім (212.80.51.—), 01-12-2008

карповий сидить на горі... і всі йому здються маленькими :)

К.Ч.

© анонім (94.248.75.—), 01-12-2008

Наталко: то до зустрічі в ефірі. І просто-таки не можу втриматись від наступного:

Кока: пнх

© Михайло Карповий, 01-12-2008

Ну що Ви, зовсім нема за що! Просто якась марня - така критика. Хоч би трохи справжньої, а нема...

З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 01-12-2008

"Ага. Час на прочитання твору ви знайшли, час (багато часу!) на прочитання всієї дискусії ви знайшли, і так само багато часу на написання рецензії ви знайшли. Причому ваша реца вам видалася такою глибокою і розумною, що ви помістили її до своїх креативів. А от коли доходить до обговорення, то вам стає пофігу. Що і треба було довести."

Я не казав, що у мене немає часу. Час у мене є. А пофігу мені ви з вашими "глибокими" віршами.

К.Ч.

© анонім (94.248.75.—), 01-12-2008

Наталко, дякую за підтримку. Якою б не була думка мого опонента, я завжди відкритий до конструктивної дискусії та плідного обміну думками. Але якщо опонент дає знати, що він прийшов не для діалогу, а для монологу, то, дійсно, говорити немає про що.

© Михайло Карповий, 01-12-2008

Ага, несподівано для мене, що Ви, пане Михайле, все ж зреагували, може, й не варто було. Залишала відгук спеціально для Коки Черкаського під його критикою, доведеться ще й сюди скопіювати. Ось:
"Яка безглузда річ оці обговорення. Кого там автор мав на увазі, чи може Яворівський вживати нецензурщину... З пальця висмоктано Ваші висновки, обвинувачення. І епатажність "Монолога..." зовсім не у лайці.
Ви так боїтеся матірних слів, що суть вірша від Вас втікає. Іронічний (можливо, самоіронічний) текст з цілком доречними словами.
Окремо зауважу, що іноді не варто обходитись без певного вислову. Оце рідко, але буває так у "ябучко". Саме той випадок з "Монологом..."
Зрештою, можна було б не реагувати взагалі на купу слів, написану Кокою, як це робить Карповий, і так не дійде, але нехай, чи ж боятимусь сказати добре слово на захист іншого?"



© Наталка Ліщинська, 01-12-2008

Олесю, фабула тобою передана вірно.

© Михайло Карповий, 01-12-2008

Складається враження, що образ ліричного героя у даному вірші ви малювали з себе, шановний....

Я про це написав Дані Рудик чотири дні тому. В її рецензії.

А вірш сильний, що не кажіть.

А це я і без вас знаю.

Знову ж таки без поваги до вас (слухайте, обминайте мої твори стороною, бо складається враження, що ви сюди висратись прийшли),

© Михайло Карповий, 01-12-2008

Пане Михайле, ви частково маєте рацію. Тобто сперечатися з вами я не буду, чесно кажучи - мені пофігу

Ага. Час на прочитання твору ви знайшли, час (багато часу!) на прочитання всієї дискусії ви знайшли, і так само багато часу на написання рецензії ви знайшли. Причому ваша реца вам видалася такою глибокою і розумною, що ви помістили її до своїх креативів. А от коли доходить до обговорення, то вам стає пофігу. Що і треба було довести.

Без поваги.

© Михайло Карповий, 01-12-2008

Як ото втриматись і не написати про те, що змикитив, не доливаючи ні масла в вогонь, ні води? Ото ж і не втримався.
Перечитав я вірш, хоча противилась душа з відомої для нас причини - і що побачив? Якусь невідповідність деяким тезам бачених-видіних текстів не одним тільки мною.
В чому вона полягає:
- немає ніякого ліричного героя, а є ображена людина, якусь хтось з невдячний авторів послав на оті сумнозвісні три літери;
- цей ображений герой всього-навсього оповів нам про свою образу;
- та невдячна людина, що вчинила отой нетовариський, недоброзичливий, гідний свинюки вчинок - ото вона і є автором отіє відправки;
- автор твору всього лише передав почуття, які виникли у того великого поета, у ході морально-етичної дискусії і сам припустився такого вчинку, пославши опонента так само як і ота невдячна людина.
Бо дурний приклад є заразливим. Справжнісінька зараза.
Дід Сашко ірпіньський.
P.S. Даруйте, що вставив свої 5 копійок.
То форс-мажорні обставини - я перечитав уважніше твір. О.

© анонім (195.3.131.—), 01-12-2008

Пане МИхайле, щодо технічної допомоги, наданої Вами мені - дякую, я практично так і роблю, але перед копіюванням з буфера у вікно ГАКу я не перевірив, чи реєстрація збереглася. ТОбто спочатку зареєструвався, потім почав писати відповідь, потім продовжив писати відповідь у Ворді.... я просто не передбачав, що вона вийде настільки доооовгою.... і ось....
К.Ч.

© анонім (94.248.75.—), 01-12-2008

Пані Ноель, ваше запитання стосовно педофілії - не в контексті цієї дискусії. І взагалі, поставлене некоректно? Який зв"язок між чорногузом та "педофілією"??

К.Ч,

© анонім (94.248.75.—), 01-12-2008

Пане Михайле, ви частково маєте рацію. Тобто сперечатися з вами я не буду, чесно кажучи - мені пофігу, ви вже великий хлопчик, то вирішуйте свої проблеми самотужки :)

Вас не питали, чому - це ви вірно сказали. Але аби ви були об"єктивно зацікавлені у наведенні справедливості, то ви б самі, не чекаючи сторонньої допомоги, доповіли шановній публіці, чому ви вчингили саме так, а не інакше.

А ви навпаки - стали гратися з публікою в кішки-мишки, посилати всіх незгодних із вами туда же на три літери, роздмухувати дискусію і вносити напряжонність у стосунки :) Звісно, це вам вигідно, бо кожна коротка репліка ( в т.ч. посилання на 3 літери) підіймає ваш твір на вищий щабель у рейтингу. Я б сказав - це дріб"язково з вашого боку.

І навіть якщо ви себе вважаєте на голову вищим і удвічі розумнішим за решту біомаси на ГАКу, то ж майте якусь доброту і повагу в серці до тих, хто вас читає. Не мордуйте народ! Бо і без вас народу сутужно, двадцять мільйонів вимерло під час Голодоморів, а тут іще ви зі своїми посиланнячками. :)
( останні речення - просто жарт, котрий не зміг стримати)

З повагою, К.Ч.

З.И. І якщо вже говорити дуже і дуже відверто, пане МИхайле, то у мене була заготовка , розрахована саме на таку Вашу відповідь. І я її наведу:

Складається враження, що образ ліричного героя у даному вірші ви малювали з себе, шановний....

А вірш сильний, що не кажіть.

© анонім (94.248.75.—), 01-12-2008

Костянтине, спершу технічна порада. Ви спочатку пишіть рецензію в Ворді чи іншому редакторі, а потім залогінтесь і перенесіть сюди за допомогою ctrl-c, ctrl-v. Тоді система не встигне вас "забути" і, відповідно, вибити.

Щодо вашої рецензії, то не ви перший, хто виражає своє фе слову "нахуй" в моєму вірші. І не ви перший, хто вважає, що це слово я вжив для епатажу. Але ви перший, хто намагається під цей висновок підвести якесь більш-менш об'єктивне обгрунтування, яке б базувалося на аналізі твору.

Ваше обгрунтування зводиться до того, що слово "нахуй" не може бути присутнім в лексиконі мого ліричного героя, отже, немає цілісності образу, отже я це слово вжив заради нього самого.

Я міг би вступити з вами в дискусію, але мені хотілося би знати заздалегідь, чи буде вона продуктивною. Тобто: чи налаштовані ви, Костянтине, на об'єктивність, чи ви для себе уже все вирішили, і які б аргументи я не наводив - вони будуть для вас як об стінку горох. На жаль, деякі ваші висловлювання змушують мене думати, що скоріше друге, ніж перше. Я кажу ось про що:

Малеееесенький шанс був у пана Михайла Карпового виправдатися тим, що нібито він саме і хотів змалювати таку двурушну особистість, псевдопоетичну личину, котра на людях - одна, "правильна", "пафосна", а усамітнившись - інша, низька і матюклива. Але у пана Михайла був шанс сказати це особисто протягом минулої дискусії. А зараз вже запізно.

Ніхто досі не піднімав питання про те, а чому це, власне, мій ліричний герой вжив таке чуже для нього слово, як "нахуй". А раз це питання не піднімалося, то я і не повинен був давати на нього відповідь у минулій дискусії. Костянтине, ви цього не розумієте? Мабуть, розумієте, бо на ідіота не схожі. Тоді чому ви закидаєете мені відсутність відповідей на питання, які не звучали? Не знаю ваших мотивів, але припускаю, що для того, аби (а) додати своїм словам вагомості і (б) відібрати у мене можливість взагалі будь-яких пояснень. Тобто, що б я не написав, ви на це скажете: "Малеееесенький шанс це пояснити у вас був, але ви його не використали в минулій дискусії, а зараз вже пізно".

Зрозуміло, що я не буду нічого пояснювати опоненту, який ніяких пояснень слухати не хоче. Ви, схоже, саме такий опонент. Тому вибачайте.

© Михайло Карповий, 01-12-2008

"Тому накидатися на пана Михайла суто за те, що він вжив це слово у своєму творі - це не є зовсім адекватно."

+2 (невже я, вперше, бачу справжнього маестро :-о)

© анонім (77.121.63.—), 30-11-2008

"Висновок напрошується невтішний. На жаль, шановні, ГАК усе дедалі більше скочується у прірву "не-елітності", дріб"язковості і несмаку."

згоден, :(((((

© анонім (77.121.63.—), 30-11-2008

Вибачте, ПАНЕ Коко... Вибачте ше раз...

ND

© анонім (80.93.126.—), 30-11-2008

Пані Коко, а мона питаннячко?

Коли якісь дєятєлі сплять і бачать, яким би чином щонайшвидше зробити з українців націю, яким дітей приносить чорногузик - це педофілія чи ні?

ND

© анонім (80.93.126.—), 30-11-2008

З.И. Чого ж все таки ми так швидко вилітаємо з реєстрації???
І коли буде все-таки новий сайт??
К.Ч.

© анонім (94.248.75.—), 30-11-2008

Поки писав, вилетів. Не знаю, чи слід представлятися, чи ні, але про всяк випадок напишу, що це був ніхто інший, як
Кока Черкаський.
:)

© анонім (94.248.75.—), 30-11-2008

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.81075286865234 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …