Дуже дякую, Dara!
Але не встояв, щоб не сказати одне «але». На мою думку, зміст і мова дуже пов’язані. Вони не тільки доповнюють одне одну, а й сплетені в єдине ціле. Рецензувати окремо, це те ж саме, що оцінювати смак по кольору. До того ж, для об’єктивного рецензування потрібен хист. Мабуть може й талант! Рецензування, на мою думку, це теж мистецтво. Може ще й складніше, чім проза чи поезія, бо в ньому дуже присутній суб’єктивізм. Я вже не раз на цьому обпікався на своїй роботі.
А ось думати по-українські, це цікава думка… Правда прийдеться пару років ходити зі словничком в кишені :)…
З Великою Повагою, Олег!
Щиро дякую за відгук. Рецензія не тільки оцінює якість мови, хоча це також дуже важливо, а й зміст та глибину викладу. А те, що українська мова не «ваша єпархія» - дуже сумніваюсь. Ви нею спілкуєтесь ( це добре), научіться думати, читайте тільки українською і пишіть, не полишайте цього. Побачите, ви неодмінно відчуєте її присутність в собі. Це закладено на генетичному рівні в кожного українця. Це як повітря - чи довго людина зможе прожити не дихаючи? Знаю, що моя українська також далека до досконалості, хоча в мене перед вами велика перевага - україномовне середовище. Та знаєте, як кажуть: "Для вивчення англійської мови потрібно пів року, для вивчення рідної - ціле життя"
З повагою, Dara
