Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2658
Творів: 49569
Рецензій: 94104

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Читають і слухають діти та жінки...

(Рецензія на твір: Les fées, автор: Михайло Карповий)

© Микола Цибенко, 12-06-2008
Пане Михайле! Я радий, що Ви сумнівалися! Бо моє дитинство пройшло в селі, де тисячолітні суспільні традиції дотримувалися (не матюкайся при дітях і жінках, поважай старших і т.п.). Тому я не схвалюю Вашу «сміливість» з фамільярністю відносно того, що нас свого часу вигодувало. Я не буду чіпати рідних і близьких, але уявімо, що хтось «приліпив» Венері Мілоській ще одні перса… це було б гірше від поламаних рук. Давайте, пане Михайле, сумніватися і не переходити умовну межу. Адже нас читають і слухають діти та жінки…
Шануймося!

Отож, пані Оксано, відвідав вказану адресу і вірш прочитав. Так в нім же зовсім інші акценти! Це скидається на картину художника - реалістичну і чисту. Там гарний сайт, але на все просто немає часу. Бажаю і далі насолоджуватися чистою красою і природи, і людських взаємовідносин ! З повагою М.Ц.

© анонім, 18-06-2008

Любий Миколо! :)
Після твоїх чарівних сонетів, виставлених на форумі ГАК, будь-які протиріччя зникають :) (а чому їх тут нема, до речі? мусила умикнути на севаму, мо' і автора також? ;))
Маю віршика із цицею (і не тільки віршика) http://sevama.uaforums.net/--vt613.html
О.Я., sevama

© Оксана Яблонська, sevama, 17-06-2008

Люба Оксанко! Ти не зрозуміла – я ж не проти цього слова, а тільки за бережне поводженням з ним! Щоб довести, що я підтримую також і гумористичне трактування, подаю свій жарт.
Таке привиділось мені:
Як слово «перса» в однині?
Ти – амазонка. Як в’юнок,
Поставою – хмільницька…
Відомо – перса у жінок…
А в амазонок? Цицька!
Хто ще мало знає про амазонок – пошукайте в мережі… не пожалкуєте.
Веселих свят! М.Ц.

© анонім, 16-06-2008

Шановне панство !
Мій відгук може бути сприйнятий неоднозначно, і слава Богу, що кожен нині має можливість вільно висловлювати свою думку - щось я почала із занадто великим пафосом...

Я ось про що:
Слово "цицьки" у однині родового відмінку вживається в українській приказці "жаба цицьки дасть", яка вивчається, до речі, у школі ;)
Миле слово "циця" .... мммм.... таке рідне і любе, що будь-які епітети є замалими для нього! :)
Є зображення богині плодючості із безліччю циць, чи персів (кому як миліше).
Михайлів вірш є доволі чистим і ніжним. Він ніде не перейшов межу. І судити його за наші (ваші) думки, пане Миколо, передчасно :)
До речі, Михайле, плакати чи робити страшні очі, розказуючи дітям, що їхні матері вигодовували їх цицями, цицьками чи персами саме пора, бо більшість матерів вигодовують дітей із пляшечки штучною сумішшю...

Щиро, Оксанка Яблонська, sevama

© Оксана Яблонська, sevama, 14-06-2008

Пане Михайле! Це ж Ви написали у відгуку, що Ваша дружина "відреагувала нормально" на вірш, тому я так і відповів, а не ідентифікував героїню вірша з дружиною. Справді, дискусія себе вичерпала. І вона потрібна була не стільки для нас, як для молодих авторів. Вони вже самі визначаться - що краще в подібних ситуаціях. Один із них, швидше за все - людина талановита, не так давно подав на сайті вірш, де шукав Істину під спідницею. Крім мого короткого зауваження, цей вірш не отримав жодної рецензії. Як я зрозумів - це теж один із засобів означення "межі". Може, і більш ефективний?
Веселих свят! М.Ц.

© анонім, 14-06-2008

Пане Миколо, при всій повазі до вас, я сумніваюсь, що є смисл в подальшій дисуксії. Ну що мені, доводити, що я люблю свою дружину? Чи пояснювати вам азбуку, зокрема що ліричний герой і автор - це різні речі? Якщо ций вірш - це мій наїзд на подругу, то Микола Хвильовий вбив власну матір (див. його повість "Я"). Треба просто звикнути, що ми не є універсальним критерієм істини, що наші суб'єктивні вражіння від твору - то не більше, ніж наші суб'єктивні вражіння, що на колір і смак товариш не всяк. Тобто дякую за рецензію, мені надзвичайно цікава ваша думка, я її приймаю, але я її не поділяю. Як і не вважаю, що ви чи хтось іще повинен поділяти мою.

З повагою,

М.К.

© анонім, 14-06-2008

Пані Магадаро! Пане Андрію! Пане Коко! Шукаймо Істину! Чому ми повинні рівнятися на бруд, який є в Інтернеті? Про цензуру - її вже ніколи не буде і кожен вибирає собі все те, що йому смакує. Тепер про вірш Михайла. Якби не останні рядки - вірш сприймається як гумористичний, але ж "наїзд" на подругу... Ну добре - нехай і вона сприйняла це як гумор. А що їй залишалося? Вести "чужу війну"? Так більшість жінок значно розумніші, ніж чоловіки це уявляють. В таких делікатних випадках жінки просто промовчать.
Шукаючи Істину, хотілося б висловити свою думку відносно того - що я хочу побачити-прочитати на сайті. Перш за все - майстерне оспівування Прекрасного. Щоб можна було зайти на сайт як до квітучого саду і відпочити в ньому, подихати свіжими подихами молодої поезії, пройти гарними алеями, створеними досвідченими поетичними "агрономами" , до яких я відношу і пана Михайла, між іншим. Сам я люблю і поважаю гумор, пишу пародії, але до серйозної поезії моє відношення висловлене в одному з сонетів, який закінчується так:
Моя поезія - цнотлива, щира Панна,
Не завдає, лише лікує рани.
Цитувати себе не вважаю нескромним - адже ми всі розміщуємо тут щось своє. Висловлюючи свою думку, маю надію отримати підтримку і розуміння як відвідувачів сайту, так і "студентів-ГАКівців".
Шануймося! М.Ц.

© анонім, 13-06-2008

Миколо, я Вам, як дівчина з села (до речі, щойно на полі картоплю сапала), скажу, що і мені спочатку було неприпустимо сприймати вірші Карпового такими, якими вони є - через ті ж традиції, про які Ви говориили. Проте, у Михайла не виходить це вульгарно, а просто гарно. Ми самі створюємо традиції, заборони, культуру і т. д. І ми самі ж зробили слово "цицька" сором'язливим і обділеним увагою. Бо просто сказати "груди" - це ж зовсім не те, "перси" - персидський вітер завиває, а наше, українське - "цицьки", чому цього слова соромитися? Чому його віднесоно в ранг образливих? Не розумію. До всього ж, Михайло нічого страшного з цицьками не робив, а просто пофантазував на тему. :)
Ось наприклад, "Жінка з цицьками, мов величезні соковиті яблука, бігла з гірки до берега річки. Цицьки танцювали у такт бігу. Мені здалося, що ось-ось і вони обірвуться, нече з яблуні яблука обтрушені, і покотяться прямо до моїх ніг..." Чи не краса?
Не слово створює атмосферу, а його застосування чи то подача.


Магадара

© анонім, 13-06-2008

нє, якось так згущені тут фарби, що просто слів нема.. чи є? от зараз спробую: особисто я не бачу нічого поганого у вірші. особисті преференції щодо звучання/слухання/асоціацій із певними словами - це лише вподобання і більш нічого. в літературі не може бути нелітературних слів, як і не може бути нелітературних тем. не про те йдеться, щоби всі матюкались наліво і направо, а про те, щоби люди не боялись казати те, що думають, бо це важливо.

і, зрештою, нехай відповість сам Михайло, але я не думаю, що він цей твір писав, як заповіт нащадкам чи там "свій слід у поезії". він розважався. як на мене - дуже якісно і дуже позитивно. звинувачення у моїй аморальности не проходять - я не матюкаюсь(принаймні досі) у своїх творах. я вважаю, що цензура Не Може Існувати В Жодному вигляді, а надто в інтернеті.

словом, розмова ні про що і сильно згущені фарби. кажу це з абсолютною повагою до Вас, п. Миколо. сприйміть все це не так особисто. це класна річ. як на мене і ще на думку кількох читачів, як мінімум. окрім тих, у кого алергія на "непоетичне" слово.

andriy д.м.

© Андрій Деревенко, 13-06-2008

пане МИколо !
Це Кока.

З одного боку, я з вами дещо погоджуюся :)
Але з іншого - ну погляньте, хіба на Карповому світ клином зійшовся ???? У Мережі гуляє стільки усілякого порно, що, я ВАм зізнаюся, прийшла вже пора ділити порно на те порно, котре можна показувати дітям, і те порно, котре в жодному разі не можна показувати ані дітям, ані дорослим.

К.Ч.

© анонім, 13-06-2008

Пані Магадарочко! Я хочу, щоб Вас же поважали, щоб не робили цинічним те, що притаманне жінкам, бо, поступившись чимось меншим, ви будете писати "Чужі війни" і проливати сльози над бідною дівчинкою. Всім шкода маленьку і незаслужено позбавлену справжнього дитинства дитину, не задумуючись про тих, які "воюють" між собою, відстоюючи кожен власну вседозволеність.
Пане Михайле! Ми всі, і в селі, і в місті, смоктали цицю, але переважна більшість ніколи не дозволяє собі цинічно поводитися з нею. До чого призводить вседозволеність - уже бачать всі. Дуже добре, якщо Ваші діти виростуть такими, якими Ви хочете бачити їх. Де проходить межа - визначати Вам, але тільки всередині Вашої родини. Хотілося, щоб наші потомки були вихованими, щоб вони мали тонке відчуття гумору (зараз воно на рівні нижче пупа), щоб були здоровими. Банальність? В математиці є поняття ГРАНИЦІ. Ось до цих банальностей, як до ГРАНИЦІ, ми і повинні іти. І якими ми і наші потомки будемо - вирішувати суспільству. Приводячи приклад села, я не мав на увазі сліпого копіювання і наслідування досвіду наших предків, але безглузде нехтування ними - це теж нерозумність. Мабуть Поет більше, нііж Поет, не тільки в Росії. Якщо ми беремося віршувати, то давайте спокійно, без сварок, розберемося - що "...не однаково мені..", використавши слова Т.Г.Шевченка. Інакше все, навіть найталановитіше, створене нашим поколінням, буде відкинуте нашими ж потомками як таке, що створювалося "трупами". Я нічого не додумую від себе - читайте сайт!
Дуже не хотілося б якихось сварок на порушену тему - адже ми шукаємо ІСТИНУ ! Насамкінець дозволю собі зацитувати самого себе (це моя мініатюра, де назва ледве не забільша вірша, а чому не епітафія - не для цього тексту):
Надпис на могильній плиті філософа
До Істини у сумнівах важких
він шлях шукав, але втекла мета,
бо наслідок зусиллів копітких:
і шлях знайшов, та Істина - не та.
Шануймося! М.Ц.

© анонім, 13-06-2008

Соррі, не "межи", а "межі"... ну, і за інші одруківки соррі. От якби була опція редагувати повідомлення...
М.К.

© анонім, 13-06-2008

Пане Миколо, я, на жаль, забув вас попередити під час нашого знайомства, що я народився по інший бік тієї умовної межи, яку ви мене закликаєте не переходити. Моє дитинство пройшло в місті, де ніхто тисячолітніх традицій не дотримувався. Без краплі сорому зізнаюсь, що я звик матюкатись при жінках і дітях, які нас читають і слухають. З особливим цинічним задоволенням я це роблю в товаристві тих дітей, які досі думають, що жінки, які нас читають і слухають, годували їх персами. Тоді я, гидко гигикаючи, розкриваю цим діточкам очі: не персами вас годували жінки, а... далі я роблю багатозначну паузу перед Самим Страшним Матюкливим Словом... ЦИЦЬКАМИ! Так-так, діточки, саме цицьками! Дізнавшись це слово, діточки змінюються докорінним чином. Вони стають такими ж нахабними та цинічними, як я, і ідуть навчати слову "цицьки" інших ангеликів.

А якщо серьойозно, то я не розумію, при чому тут моя "сміливість". У віртуалі взагалі важко бути сміливим, бо написання чого завгодно де завгодно не пов'язане ні з яким ризиком. А "цицьки"... слово як слово. Читав свій вірш дружині і сину (4 роки) - зреагували нормально. Навіть сміялись (хоча син, мабуть, мало що зрозумів, і сміявся тому, що я, читаючи вірш, трохи кривлявся - ексклюзивно для нього).

Щодо Венери Мілоської, то тут ви праві. Не треба їй нічого приліплювати. Але якби я був скульптором, я би обов'язково зваяв би статую жінки з чотирма цицями... пардон, персами. Виключно через свою любов до прекрасного. Але я не скульптор, то доводиться так. Словами.

М.К.

© анонім, 13-06-2008

Пане Миколо, я би з Вами погодилася, певно, колись, але не зараз. Бо раніше усі вірші писала з того боку - а що буде, якщо мої вірші потім прочитають батьки чи мої діти? Що вони подумають про мене? Але потім зрозуміла, що нічого поганого в цьому немає. Поезія - краса і милозвучність. Варто акцентувати увагу не на якихось неприпустимих речах чи висловах (хоча, тут можна довго сперечатися - вульгарним чи забороненим "цицьки" зробили самі дорослі, бо діти у мами просять "цицю" - не щось інше, а "цицю"), а на позитиві. Від кожного залежить - як подаси, так і з'їдять. :) Межу створюють люди. По іншу сторону паркану це слово закинули даремно. Михайло мене цим віршем у цьому переконав.


Магадара

© анонім, 13-06-2008

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1827371120453 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …