Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2650
Творів: 49214
Рецензій: 93888

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Я обіцяв прочитати ваш твір...

(Рецензія на твір: Маячня листопадової ночі, автор: Валентина Величко)

© Грет Кос, 07-11-2007
...і нарешті знайшов на це час.

Читається непогано, і, наскільки я розумію, ідея твору - перехід з російського до українського. Це видно як по мові написання так і по змісту. В цього твору благородна мета - переведення "зросійщених" на "зукраїнщених". Але він нічого не змінить і просто представить настрій помаранчевої революції.
А революція - річ тимчасова, а сам я на майдані не був і помаранчевог о не одягав.
Цей твір - продукт тимчасового настрою, тому його доля темна ,важка і коротка. Всі про нього забудуть, і він розчинеться в масі інформації.
Щиро раджу і вам про нього забути, як про сходинку до чогось кращого.
І ще щиріше раджу писати російською, тому що це в вас непогано виходить. Навідміну від письма україньского.
Пишіть мовою, якою думаєте. І не треба нічого перекладати, бо переклад завжди гірший за оригінал.
ПОшукайте в Інтернеті російські аналоги ГАк-у (думаю, їх там багато) і закиньте туди всі свої творіння.
І накінець бажаю вам успіху. Тільки попереджаю, що успіх на російській мові прийде з більшою ймовірністю.

Дискусия у Вас, конечно, на пустом месте!!!

© анонім (95.132.153.—), 18-10-2009

Ще раз вибачте, що я свиня.

Обіцяю, що не буду більше нікого ображати. Принаймні на цій сторінці

Крім того я нікого ламером не називав. Я сказав, що * - признак ламерства.
Приймаю вибачення Галини М. і у відповідь прошу вибачення за цю злощасну пораду, через яку мене тепер до кінця життя буде грузити Антон Санченко.
Медаль мені перешліть по електронній пошті. Я буду пишатись нею і показувати всім своїм друзям програмістам.
Не знаю де ця злощасна Брилівка, але не треба її ображати, як злощасний Крижопіль. Де Крижопіль я знаю. Знайшов в атласі. Можете ще дати мені медаль картографа цієї ж Брилівки.

Google:
"Крижо́піль — смт., районний центр в Вінницькій області.

Виникнення населеного пункту та залізничної станції пов'язано з будівництвом залізниці Київ — Одеса, яке розпочалося влітку 1866 р. Свою назву станція дістала від села Крижопіль, розташованого за 17 км від селища.

Назва «Крижопіль», можливо, походить від географічного положення села. Існує дві версії походження цього топоніму. За першою версією, він походить від слова "кряж", адже саме тут пролягає кряж, що править за вододіл між басейнами Південного Бугу та Дністра. Слово «кряж» і «поле» утворюють «Кряжополь», що, очевидно видозмінилось згодом у «Крижопіль». За іншою версією перша частина топоніму походить від слова "криж" (тобто "хрест"); відповідно Крижопіль - це перехрестя, де перетинаються поля."

Я завжди користуюся Ґуґльом. Ваші брилівські оптимізатори і кодери теж мене зрозуміють. Не забувайте, що на Ґуґлі є какож посилання на Яндекс з нецензурним артиклем "ху".

До речі код " ґ " - Alt ( 0180 )
код Ґ - Alt (0165)

Існує аж дві Брилівки
Брилівка — селище міського типу, Херсонська область, Цюрупинський район
Брилівка — село, Київська область, Ставищенський район

Дивно, але у Вікіпедії ще нема на жодну з них інформації. Напишіть поскоріше. Хто ж стільки знає про Брилівку як не ви.
І скажіть, якої саме Брилівки медаль я отримав( більшої, меншої, чи може обох).

З щирою і величезною повагою до всіх вас Грет Кос. Добре знаєте, де ім’я, а де прізвище.

P.S. Чому ви часто пишете "Ми", а не "Я"? За кого ви розписуєтесь? Може в мене параноїдальна шизофренія, але таке відчуття, що шановний Антон Санченко - це купа народу. Я так розумію, що Антон Санченко - це і є та Брилівка, чию медаль мені так щиро вручили. Ціле село високих блондинів, яким вистачає грошей тільки на половину взуття.

© анонім, 11-11-2007

Шановний пане Грете Кос,
насамперед хотіла б щиро вибачитись за немотивоване зауваження на Ваш твір. Зізнаюсь, що повіривши рецензентам, я його перечитала ще раз уважніше і зрозуміла, що він має багато сильних сторін. А те, що мені цей жанр загалом не дуже до вподоби, звісно, не дає права виставляти якісь оцінки. Я, дійсно,на фантастиці не знаюся. І ще дякую, що порадили, як треба набирати апострофа. Хоча тільки-но дивилася на головній сторінці - там у рубриці "Ніхто не забутий" авторів пишуть із зірочкою. Спробую Вашу рекомендацію, хоча у мене з технікою дуже складні стосунки...
З повагою, Галина М.

© анонім, 09-11-2007

Грете_(ім8я)_Косе(прізвище), а хто Вам сказав що тут хтось претендує на лаври найкращого кодера Брилівки? (Окрім Вас, звичайно). Тому віддаємо їх вам без жодних змагань. Купіть собі медалю дерев'яненьку.

Пост був про недоречність будь-яких оцінок чиєїсь просунотості в програмуванні на літературному сайті і таку ж саму недоречність вживання слова ламер в цьому контексті.

Ми хоча й філологи, але дехто з нас захищав дипломи з комп'ютерної термінології та сленгу, і до Яндекса нам звертатися в пошуках слова ламер не потрібно. Ми, власне, надаємо перевагу Гуглеві та Меті. Оптимізатори мене зрозуміють.

З повагою,
Антон Санченко

© анонім, 09-11-2007

Я казав щось про мовну культуру? Да, мажліва, я не разбірася в язиковій культурє. Але там написано, що програмісти мене зрозуміють.
Ви не програміст.

Яndex: "Ламер (чайник) - это прозвище, которым люди, претендующие на продвинутость в компьютерном деле, именуют тех, кто, по их мнению, плохо в этом разбирается."

На мовну культуру це слово ще не перекинулось, і я не маю ніяких претензій до нічиєї мовної культури.

Щиро Грет(ім’я) Кос(прізвище)

© анонім, 09-11-2007

До_Грета(ім'я)_Коса(прізвище)

Грете, складається парадоксальна ситуація. Людина, яка не відчуває різниці між словами іржавий та ржавий, вичитує за ламерство людині, чия мовна культура відчувається з першого ж речення будь-якого твору і говорить щось про ламерство.

На цьому сайті ламерство лежить в іншій площині, нехай хоч гусячим пером автор пише в світлі гасової лампи, на якість текстів це не впливає.

Привіт програмістам.

З повагою,
Антон Санченко

ЗІ. До речі, матюків на вашу адресу жодного не почув. Це ви під гурт Ленінград, мабуть, друкуєте :)

© анонім, 08-11-2007

Як завжди всі матюкають мене. Я джерело всіх бід і завжди не правий.

Мене попросили прочитати твір. Я його прочитав і написав те,що думаю. Так, я свиня, я засранець і заслуговую на життя тільки тим, що голосував за Ющенка.
Шановна пані Галина Михайловська вже встигла назвати мій твір суцільним жахом. Шановній пані Валентині Величко він більш-менш сподобався. Дивно, але я згідний з Галиною М.

До ВалВел: Час покаже, хто порадив Краще.

До Галини М.: Щоб поставити апостроф, треба тримати клавішу Alt і на цифровій клавіатурі набрати 0146. Зірочка - признак ламерства і ЕвОдинізму. Програмісти мене зрозуміють

Грет - ім’я, Кос - прізвище. І прошу більше мене не матюкати.

© анонім, 08-11-2007

А ще вибачаюсь за помилку - звісно, "звинувачувати"... А ще якісь помилки, може, й не помітила... Так, на українську мову переходимо, докладаючи важких зусиль... Ну то й що? Будемо боротися, і поборемо.
Галина М.

© анонім, 07-11-2007

Шановна пані Валентино!
На мою думку, шановний пан Грет Кос (не знаю, де в нього ім*я, а де прізвище) абсолютно неправий у обох аспектах своєї рецензії. Щодо україно- або російськомовності, вичерпну відповідь рецензенту дав пан Антон. Тут я можу тільки додати особисте - я сама в дитинстві та юності, тобто в найкращій вік для творчості, писала російською мовою. Писала вірші. бо для мене це більш природно - такий менталітет, така вдача. Тепер пишу прозу, бо ще не володію українською у тій мірі, аби писати вірші... Але я вважаю, що прийшов час говорити, писати виключно рідною мовою. На наше життя прийшовся злам, то ж не будемо перекладати його на своїх дітей і онуків. Хай вони думають, співають, освідчуються в коханні тільки рідною мовою, не замислюючись над тим, щоб щось тут обирати. До того ж, у Вас чудова українська мова, а якщо треба, то доброзичліві рецензети на ГАКу завжди допомагають.
Я хочу висловитися щодо другого аспекту рецензії -нібито тема Майдану тимчасова. На мою думку, ця тема буде на сторіччя найважливішою і найпотрібнішою темою української літератури. Може, ми, навпаки, ще занадто близько до тієї величної події, до того вибуху вільного, суто українського духу, яким став Майдан. Я стояла на харківському майдані всі дні. В нас теж збиралися десятки тисяч людей. Колись, якщо зумію, напишу про це, бо тут був зовсім інший настрій - ми ж бо були не в себе вдома, як в Києві, а насправді повсталі в окупованій країні. На тому ж самому майдані. найбільшому в Європі, як люблять казати про харківській майдан, майоріли помаранчові прапори, часто саморобні, а іншу його частину займало набагато менше за численністю, але добре організоване біло-синє військо. Їх підвозили автобусами, не тільки з Харкова, а з Луганська і з Донецька. Один рецензент звинувачивав вас, мовляв. у вас синьо-білі, немов орки... Треба звинувачивати їхніх лідерів, що вони збурювали у цих людей найтемніші інстинкти, насправді, перетворюючи їх на військо темряви... Ми це бачили. Це було. Це правда. І треба про це писати, бо ще не кінець, і ми ще не перемогли. Ось така моя думка.
З щирою повагою, Галина Михайловська.

© анонім, 07-11-2007

Грете, дурня.

Я вже згадував Марка Вовчка на цьому тижні :) Мабуть недарма. Якби і неї були такі радники, як оце Ви, українська література залишалась би без однієї з найкоштовніших перлин.

Росіянка Марія Вілінська не знала української аж до свого заміжжя з Марковичем. Це не завадило їй стати класиком української літератури. А її російськомовні оповідання якось забулися і ніякого резонансу не спричинили. Хоча за вашою логікою саме вони мали б більший шанс на успіх.

Ця сумна доля чекає і на більшість російськомовних українських авторів. Резонанс - справа складна, залежить не стільки від якості самих текстів, скільки від настроїв аудиторії. І скажіть-но мені, чи знайдеться хоч один редактор у Москві, якому близькі наші вібрації і проблеми, як ось спогади про Майдан? З сумом спостерігаю за деякими своїми друзями, які пишуть російською. Глухий кут. Тут не затребувані, там незрозумілі. Хоча і друкують їх у російських часописах на кшталт "Дружби народів", але якось марно, без відгуку і жодних перспектив.

Тож ваші "поради" пані Валентині сприймаю швидше як дрібну капость.

З повагою,
Антон Санченко

© анонім, 07-11-2007

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.3243730068207 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …