Гамір стих, я вийшов з-за лаштунків,
До одвірка тіло прихилив,
В далечі ловлю відлуння трунків,
Все, що сталося, що пережив.
Опустив на мене морок ночі,
Тисячу біноклів на осі,
Якщо лиш можна, о, Авва Отче,
Чашу цю повз мене пронеси.
Я люблю твій задум невгамовний,
І погоджуюсь зіграти роль,
Драми ж іншої мій розум повний,
Ухилитися тепер дозволь.
Продумані й розписані всі дні,
Кінця не обійти ніколи,
Я сам, а все на фарисейства дні,
Життя не перейти, як поле.
|