© Андрій Деревенко, 27-09-2007
|
нехай це буде епіграфом:
"у програмі передач назавтра самі позавчорашні новини."
моє.
...
Я поглину всі нещастя
І вибухну від вмісту мого шлунку
Збоку видаватиметься, що це просто праця над собою, страждання заради принципів чи ідей...
Та насправді суть усієї тої боротьби - поглинання отрути великими дозами.
Хіба це не радість? Хіба не чудо?
Коли тебе годують, згодовують тобі усе гімно світу, напихають катастрофами, вбивствами, депресіями (інших таких, як і ти), расизмами, шовінізмами, миш'яком, героїном, тютюном, горілками всіх видів,
а тобі все ще буває класно?!
І ти кажеш: давайте, я не боюся нічого, мені часто ставлять клізми в якості профілактики, тому не боюся інтоксикації вашою гидотою. З'їм і вашу дурість і мудрість, і силу, і слабкість, і вас, і ваші голодні очі, такі ж голодні, як і мій шлунок, так само отруєні шлунки теж з'їм. Якось отак - звик до травлення різноманітної фігні. І абсолютно наплювати на прибуток. Весело мені. Жеру, бо радісно, що не бере мене. І хочеться знов від цього радіти.
Не те, щоби класно харчуватися гімном...
Просто... Переважно нічого іншого не подають.
Не кожен витримає сніданок із тих новин із десертом тої "чудесної" музики.
А в мене - хоч смійтеся, хоч плюйтеся, хоч плачте... ся... - є протиотрута, Є! Я мою кого любити. і люблю.
Тому можна жерти. Доки не отруять якимсь місцевого розливу хххксином, сволочі))...
|
|
кількість оцінок — 0 |
|