© Ласло Зурла, 06-01-2015
|
Цей похмурий час - не наш.
Ми його пошматували ще тоді,
Коли наші душі благали про злиття,
Наближаючи те,
Про що вже знали
Сліпі тіла...
Наш час схований там,
Де світанки,
Що стікають слізьми
Червоної роси
З твоїх стомлених
Розбитих ніг,
Які ось-ось відірвуться від землі,
Щоб швидше здобути вогонь
В очах холодного лінивого сонця.
Воно гріє своїми устами перші промені
Збаламученому світу,
Що так і не второпав -
Зім*ята травинка
Дорожча за чергового,
Прип*ятого до трону цвяхами,
Вмираючого ідола...
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|