| © Мирослава, 05-08-2012
|
Справжні віршники завойовують словом маси,
Окуповують транспорт громадський, кав’ярні, книгарні, площі,
Дарують автографи, потиски рук, присвяти,
Збирають спраглих на поетичні прощі.
А коли ти ідеш у глибокі ліси –
Чи поетом єси?
Сосни похитують головами і мовчать.
Плещуть клени в долоні:
Які метафори, який звукоряд!..
Торохкотить не в риму сорока.
Осика лопоче
Про щось своє, про жіноче.
Бурчать замшілі дуби:
От якби
Отут підсилити,
Тут заокруглити,
Тут розбити,
Допрацювать он те…
А проте
Вірші – як листя.
Хай відлежиться: що перепріє,
А може, з нього що й проросте.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
