| © Людмила, 21-10-2010
|
Ненавиджу правду, гірку як полин,
Втомилась терпіти, напруживши волю.
Я прошу, благаю, мене обмани,
І я, якщо схочеш, піду за тобою.
Ненавиджу правду, що ранить і б’є,
Налийте хоч краплю обману-отрути,
Не хочу я правди, не хочу – і все,
Прошу на хвилину про чесність забути.
Ненавиджу правду, хоч трохи брехні!
Я вірити кожному слову готова.
У будь-яку вигадку, як уві сні,
Тільки про правду мені ані слова.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
