© Світлана Козаченко, 27-07-2010
|
Я не знаю,
Коли повернуся
До свого споконвічного дому.
Я не знаю,
Коли уклонюся
Я своєму єдиному Богу -
Ще не збилися ноги в путі,
Серце
Не напилося любові.
Знаю я:
Ще іти та іти,
Ще минати химерні світи
В мерехтливому світлі основи...
Де кінець,
Де початок шляху,
Мабуть, знати не так вже й важливо –
Дати раду самому собі,
Здати іспит самому собі,
Сотворити себе у собі
Та повірити
у неможливе.
|
|
кількість оцінок — 0 |
|