© Ольга Рибчинська , 24-06-2010
|
Колишеться душа на тихій Музі
І бачить сон, в котрому тільки ти.
Моє натхнення… По усій окрузі
Сплітає риму – а вона летить.
Звідкіль – не знаю, але знов лягає,
Тихесеньким римованим віршем…
Він плаче, він сміється і стинає
Усю мене – який нестерпний щем.
Віршу болить, коли мені погано,
А я радію, коли всі рядки -
Такі цілющі, мов бальзам на рану,
Такі пекучі – коли навпаки…
Мені шепоче Муза – зосередься
Візьми перо… Пиши, пиши, пиши
Мій шепіт, хай рядком в тобі озветься,
А ти на римі його колиши.
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|