© Ольга Рибчинська , 23-06-2010
|
Зароджена у травах на росі
І виплекана в тихім шумі річки,
Моя любов, на тихім березі,
Вплітає в косу кольорові стрічки.
Коса її предовга, як життя.
Вона густа, міцна, як стигле жито.
У ній сплелись і сміх, і каяття…
Й моя душа не раз сльозами вмита.
Її не ріжуть, зрада і обман.
І не січуть дрібні старі образи.
Вона росте, ховаючи в туман -
Солодкі, терпкі і солоні фрази.
Та варто лиш торкнутися коси,
Вона розпустить сплетене волосся.
А в ній любов величної краси,
Котра тепла хоча б краплинку просить.
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|