| © Анютка Петрів , 06-11-2009
|
Вдихну твій запах я лише в ту мить,
Коли обійму я тебе банально,
Тоді я маю наглість уявить,
Що любиш ти мене реально.
На мить відчую я твоє тепло,
Потім зрадію, а потім – заплачу,
Так не кохав іще ніхто!
Твого ж кохання я не бачу…
Тоді наглію і кажу: «Кохаю»,
Ти ж мене не чуєш,
Чому – не знаю й не збагну,
Любов мою ти ігноруєш.
Отак спілкуємось з тобою,
Коли дивлюсь у очі твої,
А може, ти мій біль відчуєш,
Якщо поглянеш в мої?..
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
