| © Ольга Рибчинська , 13-07-2009
|
Так багато я хочу сказати,
Про кохання, любов і про світ,
Але як же про це написати?
Може скласти віршований звіт?
Написати про те що я знаю...
Хоча в цілому - це є ніщо.
Я живу, я пишу, я кохаю
Терплю муки не знаю за що.
Часом плачу а часом сміюся,
Часто думаю нащо життя,
Зради більше, ніж смерті боюся,
В душах бачу багато сміття.
Коли вдивлюся в світ, то я бачу,
Груду бруду під небом ясним.
Котра часто від болю аж плаче,
Її сльози відходи і дим.
Навіть сонце, що є найгарніше,
Заплямоване нами горить.
З всіх стихій воно найспокійніше,
Та я чую як сонце кричить.
Люди стали мов звірі жорстокі,
Кожен прагне багато вкусить,
Почуття в них відсутні глибокі,
В серці лише жорстокість горить.
Закінчити свій звіт я бажаю
Тим що серце говорить мені...
Воно каже - я мрію, кохаю,
Я живу мов у явному сні.
Я кохаю, та часто і плачу,
Бо так жити не вмію як всі...
Світ я зовсім по іншому бачу,
Гарне зовсім у іншій красі.
Все закінчила звіт свій писати,
Але дам вам пораду одну.
Ви навчіться лиш щиро кохати
І відродите землю німу.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
