| © forget-me-not, 21-12-2008
|
мені б це терпіти
вендету пухнасту,
як вату солодку...
на потім відкласти
когось дорогого
і, може,
ти скажеш, що вірші
занадто лимонні
й короткі,
а я задихнусь, бо
надворі
із вовни літо,
й тебе вже ніколи
не буде у серці
більше
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
