Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2648
Творів: 49111
Рецензій: 93769

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Щоденник

Сповідь про те, як я стала "писятєльницею"

© Валентина Величко, 16-11-2007
  І як воно трапилось і як вийшло, що я докотилася до такого життя? Почала, вибачаюсь, писати. Теж мені, «писятєльниця», по вислову одного ГАКівця,  знайшлася!  Я з ним  в дечому згодна.  Була собі тітка, як усі,  працювала на роботі і вдома,  готувала, прала, саджала город, консервувала. І на тобі! З глузду з’їхала на старості літ!   Але! Але якби я могла не писати! Коли воно само лізе з мене, як ота павутинка з гусені, та ще й нахабно вимагає показати себе світу!  
    Ніхто з оточуючих, окрім моєї сім’ї ,  про те не знає, бо я  здогадуюсь, як би вони на це реагували  - точнісінько так, як мій чоловік. Він потихеньку крутить пальцем біля чола і потайки посміюється. Тільки  донечка мене хвалить, заохочує та спонукає писати.    А мама каже: «Валюсю, не марнуй часу, не витрачай душевні сили, там, у світі  письменників, і своїх до біса вистачає. Матимеш  тільки нереалізовані прагнення та нові страждання!»
   Та я й сама про те знаю!  Ще в школі казала моя вчителька: «Теж, знайшлися мені Гоголі з Толстими! Ну й що з того, що ви пишете гарні твори – кому вони потрібні! Воно вже сто разів все описано геніями і вам там нічого робити! І щоб не здумали пхатися в літ-інститути – калічити своє життя!»
   І вона  мала рацію, адже в нашій бувшій імперії недорозвиненого соціалізму вибитись в письменники можна було тільки тоді, коли ти сам,  або твій тато-мама-дядько редактори чого-небудь, або видавці, або члени союзу письменників.  Все! Інші можуть бути вільні -  ці «посвячені» ледве встигали друкувати один одного поміж друком багатотомників вождів.
    Та й тепер воно те ж саме. І письменників навалом, і родичів у редакторів, та й самі вони писати вміють. Куди там мені,  юна «писятєльніца», хоч і пенсійного віку! Та  ще з глибокої периферія, ніяких зв’язків, ніякого «понятія»  до кого звертатись та куди пхатись. Тим більше, що я – не письменник, я це чесно визнаю. Я –  фантаст,  я постійно будую в своїй уяві якісь світи, а враховуючи те, що з дитинства захоплююсь і читаю запоєм  саме фантастику, то ці світи – фантастичні.   От я і намагаюсь дослідити цей процес, яким чином таке неподобство зі мною трапилось.
    Це почалось ще в дитинстві. Я  любила розповідати своїм однокласникам, як ми в дворі грали в козаків-розбійників. Всі мене зацікавлено слухали, я натхненно розповідала, при цьому до реальних подій дворових ігор якось непомітно додавались відьми, мерці, привиди, цілком самостійні чорні руки та зрідка іноземні шпигуни. Інопланетян тоді ще не водилось навкруги – вони з’явились дещо пізніше.
    І от одного разу мене викрили! І звинуватили в нахабній брехні! Я до цих пір бачу  смагляве личко дівчинки, яка з  гнівом та осудом кидала мені в обличчя ті викриття! Вона казала, що  в нашому дворі живе її двоюрідний брат, і що окрім баби Галі, яка  вилила з вікна на «козаків» відро води,  більше ніяких  надзвичайних подій у нас в дворі не відбувалось! Ніяких привидів і ніяких чорних рук, і що я – брехуха!  Я була дуже цим викриттям вражена, адже я – не брехала! Я БАЧИЛА все те, про що розповідала. Але той факт, що ці всі цікаві персонажі були тільки в моїй уяві, я усвідомила тільки після  процедури «викриття». Це було десь в п’ятому класі.
     З тих пір я  трішки навчилася відрізняти уявні образи від реальних, але все ж не дуже добре, бо те, що я бачу  «в собі» чомусь завжди яскравіше і реальніше, ніж те, що зовні.  Але з фантазіями я почала… боротися! І гнати їх зі своєї свідомості, аргументуючи це тим, що потрібно жити реаліями життя, а не пурхати в хмарках ілюзій.  Ех, скільки   пропало  гарних сюжетів!  Пам’ятаю тільки декілька казок, які видушувала з мене моя допитлива донечка, бо я неодноразово їх переповідала.
    Десь в той же час, у п’ятому класі,  я набула великої популярності серед вчителів моєї школи, як своєрідний «замінювач» учителя. Адже вчителі теж люди, і в них частенько виникала потреба дременути з уроку, тільки потрібно було, щоб учні тихо сиділи в класі та не вештались по школі. І я спочатку у себе в класі розповідала  те, що недавно читала, а потім мене почали «позичати» і в інші класи.  Я запам’ятала один випадок, коли мене «позичили» в десятий клас. Там сиділи такі дорослі, такі зухвалі дядьки та тітки, що я просто злякалась і розпочала свою розповідь затинаючись та тремтячи. Але всі слухали, і  я  розповідала, як завжди. Тоді це був Ефрємов, «На краю ойкумени». Популярністю також користувався Фенімор Купер та Джек Лондон.  Вже перед самим дзвінком в клас влетіла бліда, захекана молоденька вчителька, вона дуже боялася, що   всі учні чкурнули хто куди і її чекає неминуча директорська кара, але! Але всі тихо сиділи на своїх місцях та  уважно слухали мене, сопливу розповідачку.   Інформаційний голод! Які відики - тоді навіть телевізорів ні в кого не було.
     Потім, коли я з батьками виїхала в інше місто, то вчителі ще довго згадували мене: «От, немає Валі Величко, нема кого залишити  в класі, книжку розповісти!»  Це мені подружки писали.
       І це все. Більше ніщо в моєму подальшому житті не нагадувало про те, що я  на старості літ отак осоромлюсь – почну писати.  Фізика перемогла лірику, я вступила на фізичний факультет, фізиком не стала, зате все життя працювала програмувальником, починаючи з древнього ЯСКа і закінчуючи Аксесом та Віжуал Бейсиком.   Ну, і  плюс звичайні життєві проблеми. Тільки аж в 53 роки,  коли я трішки звільнилась від сімейних обов’язків, старі «гріхи»  знову дали про себе знати. Я стала більше  відпочивати,  довго та солодко спати… І почалось! Фантазії,  як то кажуть, нахабно поперли. Якісь сни, напів-сни,  якісь фрагментики самі собою шикувались в щось зв’язне і навіть інколи логічне – і все!  І  людина пропала, захворіла заразною хворобою -  «писятельством»!  І бачу я, що мені від цього не звільнитись, що мені прийшов кінець, як нормальній людині, яка просто живе на світі.
    Якби вже були такі технічні пристрої, які б дозволяли переписувати уявні картини на якісь магнітні носії – то б для мене було б значно краще. Адже сам процес втілення уявних світів в слова – дуже непростий. «Думка висловлена вже є брехнею!» - як казав хтось із класиків. Я згодна, саме ПИШУ я поганенько, ну не професіонал я! Але що поробиш, захворів «писятельством» - терпи, козаче!  Чи то козачко.
     Я дуже намагаюся бути лаконічною і не  наганяти  словесної «води», а використовувати рівно стільки слів, скільки потрібно.  При цьому намагаюся, щоб читач все ж таки   побачив те, що бачу я.  Намагаюся вибудувати цікавий сюжет, не зловживати довгими описами, не писати про те, що і так давно всім відомо.   Воно, звичайно, не завжди так виходить,  проскакують важкі, недолугі фрази,  але будемо працювати!  Адже і курча недаремно гребеться!  Чи не так?
    



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

А наші дівчата самі "пісючіє"!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анжела Левченко, 19-11-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.62546610832214 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …